Три фатальні зустрічі...Обережно!

Вона шукала батька, а знайшла...

Таємниця двох ворожих кланів, небезпечні карі очі... Так, кохання дійсно ніколи не питає, не шукає зручний час, просто приходить і все.

В цьому романі мені зустрілася Валері — героїня зі своїми твердими переконаннями, саме така, яких я люблю. Вона не намагається сподобатись, не шукає вигоди і тому подібне. В неї помирає мама і тоді подруга мами розповідає дівчині, що в неї є батько і що він дуже любив її матір. Дівчину це дуже дивує, бо ж мама розповідала їй зовсім інше...)) Що саме — почитаєте в романі ммм)) . Отже, дівчина таки наважується поїхати до батька і зустрітися з ним.

Її батько, Дарен Ледмер, спочатку переляканий і здивований. Авжеж, Валері така його реакція не дуже зрозуміла, але з іншого боку вона від свого біологічного батька нічого й не очікує. Однак, після тесту на батьківство, той навпаки каже, що хоче тепер бути поруч зі своєю дитиною. Цікаво, що її батько спочатку впевнений, що це все взагалі неможливо, бо... Він з  іншої планети. Але лікар каже, що це можливо, бо Дарен живе на Землі вже кілька сотен років і його гени могли просто мутувати і, можливо, стати сумісними з людськими.

В нього нема дітей окрім неї, тому він щиро хоче надолужити втрачений час і познайомитись з Валері ближче. І вна це відчуває, тому й не противиться. Отже, батько хоче познайомити її з усім кланом, але... Замість того щоб одразу запросити її до маєтку, він поселяє Валері в... готелі ахаха))

Добре, що Валері саме познайомилася з цікавим хлопцем, Джейком, і хоча б має тут хоч якогось знайомого. Між цими двома я одразу відчула хімію... Ох, буде дуже цікаво, що ж там в них далі, особливо після тих спойлерів, які я дізналася.... Оооо... Все буде не так як я очікувала ахаха)) А мене зазвичай важко здивувати в цьому плані)))

Тож «фатальна зустріч» тут як мінімум з трьома персонажами як на мене відбулась... Перша — Валері з батьком, друга — Валері з Джейком, а третя...)) Не буду надто сильно спойлерити, але це справжня бомба))

Зараз кину вам пару цитаток, які мені найбільш запам’яталися з перших розділів:

Спочатку зустріч з Джейком:

- Ух ти! - тут же посміхається він, коли я все ж таки окинула його поглядом. При цьому на його щоках з'являються ці чарівні ямочки, які мені завжди так подобалися.

Такі люди для мене чомусь відразу ж стають милими, а цей хлопець виявляється ще й симпатичним. І від цієї його щирої посмішки в кафе якось навіть відразу стає затишніше.

Так іноді буває, не встигне людина ще й рота розкрити, а ти вже відчуваєш себе в його присутності жахливо некомфортно, але буває і навпаки - чийсь погляд, чи комплімент здатні вдихнути в тебе легкість та впевненість, якщо не сказати більше.

- Нечасто зустрічаються такі екземпляри, - з того, як він дивиться в мої очі, я здогадуюся, що він має на увазі незвичайність моїх очей. Справа в тому, що я з'явилася на світ з очами різного кольору.

Тепер просто її думки про місто)) :

- Може, тут всі маніяки? - вимовляю я вголос, питаючи я у самій себе, коли мій татко змився перетравлювати інформацію. - Дивний метод зблизитися з дочкою.

Але сидіти в номері просто так для моєї непосидючої та діяльної натури? Щонайменше - це ж дико та непристойно по відношенню до себе дорогоцінної. Тому переодягнувшись, я спочатку вирішую трохи пробігтися, пару кіл, розтруситися й провітритися.

Якесь стрьомне містечко, деякі люди дивляться на мене так, ніби бігати тут поганий тон.

Витріщаються й боязко відступають подалі, як ось цей хлопець з газетою під пахвою - трохи в кущі не забився, як мене побачив, або дамочка, яка ледь не випала з вікна машини.

Може я й руда з різними очима, але не до такої ж міри я дивна, щоб так вирячуватися!

)А тут вона з Джейком в неї в номері) :

М'яко посміхнувшись, по-лицарськи без коментарів, Джейк не без задоволення приймає моє запрошення.

«Що ти виробляєш, Валері? Знову звертаєшся до випробуваного способу - щоб позбутися однієї проблеми потрібно знайти собі нову? Те, що він вміє гарно посміхатися, зовсім не означає, що у нього немає сокири за поясом!»

Моя совість зробила все можливе, як правило, не чекаючи результату. І поки я вивчаю вміст холодильника – Джейк зацікавився виготовленою мною ікебаною.

- Просто завтра я йду в гості, це подарунок, - пояснюю я, кидаючи швидкий погляд в його бік. Хлопець мені однозначно подобається, але якось інакше, не як інші мої колишні кавалери, таке ідіотське відчуття і повна впевненість в тому, що про мою симпатію до нього по-зрадницькому кричить кожен мій рух.

І авжеж, мій вердикт — читати «Фатальну зустріч» вже зараз. Але обережно, бо блін, затягує)) Краще спочатку поробіть всі справи і закиньте книжку в бібліотеку ахаха)) А то нічого не встигнете))))