Доброго суботнього раночку, любі автори й читачі Букнету!

Хочете новий флешмоб, що випустить на волю ваші\наші задавнені фантазії, забуті може ще зі  школи творчі задуми та звільнити з закапелків свідомості на волю бідось, що там  страждають без часу і простору?

Краще б вам захотіти. Бо як виявилося, то досить небезпечно - залишати за спиною невтілений задум. 

Він ніби там  припадає собі тихо пилом, а насправді заважає рухатись вперед і жити на повну силу, наче чавунне ядро на нозі каторжника.

"Ви всі писали щось в дитинстві, всі, не відпирайтеся.
Нехай це був навіть шкільний переказ про бузок з примусу суворої вчительки або гидотний вимучений кривавими сльозами нарис про "Що автор хотів сказати цим твором".
Тож муки творчості вам теж зрозумілі, мої приязні і доброзичливі, а може прискіпливі і вибагливі читачі.
Твір на оцінку кинути на півдорозі не можна.
А от твір, що пишеш після уроків для того, щоб здивувати приятелів та вилити фантазію на папір, бо тримати в собі таке несила - о, можна, ще й як.
Потім колись мати знайде цей блокнот серед сімейного листування і дитячих реліквій.
І ти все пригадаєш...
Ти трохи подорослішав, герої - ні. Скільки їм ще мучитись поза часом?
Не буде тобі спокою, поки не випустиш їх у життя з цього припалого пилюкою блокноту."

Насправді все виявилося скоріше химерно, ніж страшно або важко. І було не схоже на підняття не впокоєного зомбі.

Хоча як вже порівнювати з таким, цей такий флешмоб стане наймімішнішим зомбі-апокаліпсисом в світі і околицях :)

Але ж після проведення всіх необхідних  ритуалів і маніпуляцій, як то одне пригадування, два перечитування, три фейспалми, одна ностальгічна сльоза по дитинству і канікулах, одне переосмислення і одна публікація на Букнеті (змішати,  але не збовтувати) - як сім баб пошептало.

Зник затик у написанні нового роману, поновився здоровий сон і апетит, карма засяяла, як сонечко в краплі роси, чакри задихали в унісон із чим там вони повинні дихати.

Тобто внаслідок пережитого катарсису життя налагоджується, герої  отримали свободу дій і совісті, автор - цінний досвід.

Ось що вийшло в мене Йо-хо-хо і ... Піратська новела.

Кілька цитат для розігріву

"Бац! Мій герой поцілив лобом у бізань-мачту, перечепився об ванти, але  перед тим, як впасти з корми у розбурхані хвилі,  встиг  схопити в зуби руків'я кривого піратського меча (стоматологи - не іржати!). Руки в Артура були зайняті важкенькою скринькою з піастрами та непритомною красунею."

"Чарівна полонянка третій день наводила лад в піратській печері, вже навіть  пір'ям з хвоста крикливого папуги позмітала пил, де змогла дотягтися, демонструючи при цьому привабливі вигини молодого тіла. А красень Артур все ще не виявляв ніяких непристойних намірів. Дівчина почала щось підозрювати."

"Пуста скриня слугувала чудовим поплавком, Папуга вигідно вмостився зверху, клюнув Артурову руку, бо заважала вільно переступати  червоними лапами, зробив кілька па для розминки і щасливо  викрикнув тринадцять разів підряд своє улюблене "Піастрррри"

Долучайтеся, буде весело, химерно і карма засяє.

Запрошую перших читачів і коментаторів Iрина Мащенко (Iryna), Марі Керімей, Alex@ua,Натіко Маер (NAtiKO), а також авторів що цікавляться темою: Лана Василенко, Мар'яна Доля,  Тирса В Голові,  Холод Влада.

І всіх-всіх-всіх, хто хоче відчути себе в машині часу, виправити карму та порадувати (налякати, розсмішити, розчулити, вибісити) читачів новою гранню свого таланту.