Що буде, якщо автор бойовиків та авторка СЛР захочуть написати щось в співавторстві? Саме таким питанням я задалася, коли обирала собі співавтора для новинки ще пару місяців тому =)) Мені дуже хотілося написати роман не самостійно, а разом з кимось, але ще більше я хотіла написати СЛР саме з хлопцем... Для цього я навіть дала об'яву на букнет про те, що шукаю співавтора, бажано хлопця ахаха)) І доля таки звела мене з моїм крутим співавтором Тарасом Мельником =)) 

Ми з ним не просто писали розділи по черзі кожен від свого персонажа...)) Діалоги і реакції кожен пише сам за себе, тож по суті ми "програємо" цей роман як справжню рольову, де кожен вирішує, як саме буде реагувати його герой, що скаже і що зробить хоч в своєму, хоч в чужому розділі))  Але досить ліричних відступів...)) Пропоную вашій увазі анотацію, цитати та візуалізацію.

Анотація до книги "Особиста вендета"

Сергій та Анна ніколи не зустрічалися, доки їх не об’єднала особиста помста. Він бажає знищити злодія, який убив його батька та викрав сімейний бізнес, а вона мріє розтоптати колишнього, винного у смерті їхньої дитини. На шляху до здійснення вендети, вони будуть змушені діяти спільно, щоб раз і назавжди вирішити свої справи та почати нове життя. Однак, що виявиться важливішим: бажана помста, чи почуття, ніхто з них не здогадується…

ЦИТАТИ:

Я перевів погляд на те місце, де кабріолет зустрівся з водою. Наче навмисне, переляканий Едуард з охоронцями відкрили зверху вогонь по тонучій машині. Вони намагалися добити її за всяку ціну. Настав час рятувати. Я відчував, що вона могла вціліти при падінні. Кинувши гвинтівку у сторону, я стрибнув у воду та поплив до місця аварії. Життя однієї хорошої дівчини коштувало мільйонів життів злодіїв. 

На мить я спробував уявити собі, що могло би статися, якби я не покинув батька. Його успішний бізнес став би моєю справою. Можливо, ця знедолена жінка, чи дівчина, мала би вийти за мене і народити мені дитину. Думки розривалися від гніву. Я чудово знав хто винен, хто викрав мій спадок і моє життя, хто заплатив клятим кнурам, щоб мене вигнали з відділку без права на відновлення.

Я торкнулася чергової книжки і нарешті привела в рух необхідний механізм. Зі скрипом, стелаж від’їхав всього сантиметрів на сорок. Повільно, негарно і зовсім не так, як у фільмах. Вийшло! Саме в цей момент ключ з замкової щілини вже випав. Максимум хвилина і вони зламають замок, а тоді охорона зайде сюди!

Реагуючи на удар, я схопив руку з бронзовою статуеткою і спробував кинути противника на підлогу. Але побачене зіпсувало мені весь прийом. З темноти кімнати на мене стрибнула дівчина, котру я бачив у газеті. Я не міг ні вдарити її, ні смикнути за руку та тріснути об стіну. На хвилі адреналіну, просто подався вперед всією вагою тіла та впав на неї, тримаючи руку із статуеткою. Вона дивилася на мене з переляком, однак не припиняла спроби вирватися та продовжити боротьбу за життя.

Як пташка в клітці, я намагалася вивільнитися з його обіймів, але все було марно. Поліцейський дивився на мене здивовано, не відпускаючи від себе. Я розуміла, що програла: тепер мені точно не вибратись. Але як він знайшов таємний хід? І що мені тепер робити? Може, треба зіграти на моєму статусі?

— Відпусти мене, клятий мєнт! — я намагалася вирватися, але з того нічого не виходило, тому я спробувала змінити тактику. — Ти знаєш, хто я? Едік розмаже тебе, коли дізнається, що ти... — я на секунду замовкла. — Що ти навалився на мене і... І хотів зґваглтувати!

Для мене роман "Особиста вендета" - це нереально крутий досвід! Хочу подякувати моєму крутому співавтору Тарасу за таку класну можливість =) Писати екшн, погоні, злам сейфів, втечі і авжеж романтику між нашими персонажами для мене дуже хвилююче!))) 

Запрошую всіх до прочитання, цей наш СЛР+Бойовик дуже сильно відрізняється від того, до чого ви звикли, тому, я сподіваюсь, що ми вас трохи здивуємо!

Читайте "Особиста вендета" прямо зараз!