«Табу на реальність» нарешті завершена.

Мені трохи дивно писати цей блог, тому що книга  далася мені дуже нелегко. І справа навіть не в написанні як такому. Ідея, на яку я посягнула напочатку, здавалася мені простою історією 18+. Але в процесі написання вона почала перетворюватися на щось значно більше. За діями героїв почали ховатися серйозні психологічні причини, за їхніми рішеннями - страхи, комплекси, бажання, про які вони і самі не здогадувались.

Ми живемо в епоху нікнеймів, онлайн-знайомств, алгоритмів і штучного інтелекту. Ми звикли думати, що наші рішення - це результат осмислення подій нашого життя, що ми самі обираємо, з ким знайомитися, кому написати, куди піти, що подивитися, кого впустити у своє життя.

Але чи завжди це так?

Чи думали ви колись про те, наскільки глибоко штучний інтелект проник у наше життя? Наскільки сильно він може впливати на наші рішення, створювати певні обставини, підштовхувати до знайомств і подій, які ми сприймаємо як випадковість?

І якщо одного дня ми дізнаємося, що частина наших «власних» бажань насправді кимось сформована - чи стануть вони від цього менш «нашими»?

Але «Табу на реальність» для мене не лише про штучний інтелект.

За діалогами головних героїв, дивними правилами Гри, ризиком і сценами 18+ ховаються значно важливіші речі.

Чи всі страхи насправді варті того, щоб боятися?

Чи здатні ми довіряти людині, яку зовсім не знаємо?

Чи може людина, яка колись поводилася неправильно або навіть завдавала болю іншим, змінитися?

Чи здатні ми самі змінити своє життя, якщо нарешті чесно подивимося на власні вчинки?

Чи обов'язково нам потрібен хтось ззовні, щоб допомогти зробити цей крок?

І що насправді змушує нас обирати певних людей: хімія, щось майже тваринне, чи, все-таки, є якийсь значно глибший рівень, на якому одна людина просто впізнає іншу?

Мені хотілося підняти в цій книзі саме ці питання. Бо наше життя, можливо, не таке просте, яким здається. Щодня воно підкидає нам певні виклики. Іноді вони здаються випадковими, іноді - несправедливими, іноді хочеться просто обійти їх і продовжити жити за звичкою. Але, можливо, деякі з цих викликів приходять в наше життя не для того, щоб зламати нас. Можливо, вони змушують нас прожити власний досвід, побачити себе з іншого боку й зрештою дістатися до чогось більшого - до того, на що ми насправді здатні. До того, у що ми навіть повірити собі не дозволяємо, бо заздалегідь вирішили, що це - не наш рівень.

І, мабуть, саме тому Каро була такою важливою для мене. Їй довелося навчитися не тікати від людей, але й не втрачати себе поруч із ними, а Арсу - зрозуміти, що робота, посада, контроль і правила можуть дати дуже багато, але не можуть замінити живого відчуття, що ти комусь потрібен.

Їхня історія почалася як гра, а закінчилася питанням, на яке кожен із них мусив відповісти самостійно: чого я насправді хочу?

І ще...

Я хочу трохи розповісти про те, звідки взагалі взялася ця історія. 

Ідея «Табу на реальність» зародилася ще в січні, коли я побачила блог Мрії Чарівної про флешмоб «Різнобарвне кохання».

Саме з цього флешмобу почалося моє знайомство з багатьма талановитими авторками на цій платформі. І зараз, коли книга завершена, я хочу сказати одну дуже просту річ:

я пишаюся тим, що познайомилася з вами: Морвенна Мун, Оксана Соловій, Анна Лінн, Джул'єта Матикота, Крісті Ко, Тетяна Степанкевич, Аса Шель, Неба Крайчик, Юлія Марченко, Ельфріде Ноар, Аріда Демоніар, Марія Залевська, Валентина Бродська.

Дякую всім, хто рекомендував цю книгу: Оксана Соловій, Джул'єта Матикота, Крісті Ко, Тетяна Степанкевич, Аманда Рід, Тейлор Грін, Амелі Феррер, Аса Шель, Еллі Мун, Шепіт Місяця, Мія Росс.

Дякую авторам, які підтримали книгу на початку: Джул'єта Матикота, Валентина Бродська.

Окрема подяка Лії Лісовій, яка майже чотири місяці чекала на продовження і коментувала кожен розділ навіть тоді, коли мені б і самій було важко прокоментувати дії героїв...

Бо, якщо чесно, Каро й Арс максимально не схожі на мене в житті. Іноді мені доводилося буквально залазити їм у голову, щоб зрозуміти, чому вони роблять те, що роблять, і куди взагалі ведуть мене як авторку.

Дякую читачам, які дочитали цю історію до кінця (не дивлячись на те, що я заморожувала написання книги=(  ).

«Табу на реальність» завершена, але, можливо, її головне питання залишається відкритим: яка частина нашого життя насправді є результатом нашого власного вибору?

А для тих, хто ще не читав книгу, пропоную пройти шляхом невідомості разом з Арсом і Каро ❤️