Вітаю всіх мешканців букнет!
З радістю долучаюся до Флешмобу "Магія снів", який започаткувала чудова авторка Наталія Девятко. Естафету передаю всім бажаючим!) Долучайтеся!)
Насправді моїм героям доволі часто сняться сни. Вони символізують, як переживання та страхи, так і спогади минулого та мрії про майбутнє. Бувають тривожними, радісними та інколи, навіть спокусливими. Втім, як у кожної людини. Сни - це частинка нашої підсвідомості, нашої душу та емоцій, що роблять нас живими.
Представляю вашій увазі уривок з фентезійної розповіді - "Даміан. Мій янгол смерті"
Як Емма опинилася посеред галявини, вкритою волошками, дівчина не пам'ятала. Як не пам'ятала і те, чому вона вирішила піти до лісу. Голова трохи боліла, а очі пекло від яскравого сонячного світла.
Дівчина роздивлялася природу навколо себе. Вона провела рукою по високій траві, відчуваючи її на дотик. Потім, нагнулася і зірвала декілька квіток, та піднісши їх до обличчя, вдихнула їх аромат. Він був приємним. Назбиравши достатню кількість квітів, дівчина вирішила сплести вінок, і прикрасити ним своє волосся. Закінчивши плести вінок, Емма увінчала ним свою голову і вирушила до струмочка, що протікав неподалік, аби помилуватися своєю красою.
Однак, варто було дівчині лише глянути на своє зображення у воді, як вона з жахом завмерла на місці. З води на неї дивилася не юна красуня, а стара, зморщена жінка. Її очі втратили колишній блиск, а шкіра була блідою. Емма різко повернулася, аби упевнитись, що позаду нікого не має. І з острахом зрозуміла, що вона таки сама у лісі.
Емма опустила погляд на свої долоні. Вони були зморщені й бліді так само, як і її обличчя. А одяг в якому дівчина була вдягнута, вмить, перетворився на лахміття. Від страху Емма почала кричати й кликати на допомогу. Вона скинула з голови вінок на землю, бачачи, як прекрасні волошки перетворюються в бридких змій. Вони шипіли й повзли до дівчини, жадаючи укусити свою жертву.
Емма скрикнула і побігла нестямки. Вона була налякана до смерті.
Опинившись знову на галявині, Емма оторопіла. Посеред квітів та трав, на великому простирадлі, сиділа закохана пара. Молодий юнак міцно пригортав до себе юну дівчину, шепочучи шось їй на вушко. Біль заполонила серце Емми, коли вона впізнала в юнакові свого коханого.
На ватяних ногах, дівчина підійшла до пари й подивившись у вічі коханого, запитала:
– Чому? – Колись улюблені очі зі страхом та огидою дивилися на неї.
– Хто ця стара? – налякано запитала дівчина, тулячись до Лео.
– Хіба я знаю! – Хлопець знизив плечима. – Йдіть собі геть, жіночко. – Його голос звучав грубо та зверхньо.
– Але чому ти мене проганяєш? – Сльози котилися по обличчю Емми, завдаючи болю не тільки очам, а й душі.
– Послухайте, бабцю, у нас немає грошей для жебраків. Йдіть собі, куди йшли. – Леонардо відмахнувся від неї, немов чорт от ладану.
Емма не втрималася на ногах й впала. Від болю та образи дівчина розплакалася.
– То яким буде твій вибір, Еммо? – грізний та холодний голос прозвучав, як вирок.
Емма стрепенулась і задерла голову догори. Потупленим поглядом вода дивилася на портрет чоловіка, якого нещодавно намалювала. Чорні, як ніч очі, заглядали прямісінько в душу, лякаючи на заворожуючи.
– Знову ці жахіття! – Дівчина потерла очі долонею. – До чого це все? – Запитала вона чоловіка на портреті, але той загадково мовчав.
Читати продовження тут: "Даміан. Мій янгол смерті
З любов'ю, завжди ваша Мартіна!
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТеж читала цю історіію.Цікава і захоплива.
Коментар видалено
В тебе виходить чудове фентезі)
София Чайка, щиро дякую, люба Софіє) Я старалася)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати