Була ідея: написати оповідання. Я написала. Воно так і називалось «Відьма». Вийшло сумно, (я навіть декілька разів плакала, коли писала), адже трагічні закінчення - це завжди сумно. Згодом, мені в голову знову прийшла ідея. Змінити долю цієї відьми. І ось, вона знову жива, знову закохана і знову все закінчується дещо сумно, але водночас є шанс на щасливе продовження. Оповідання повільно перейшло у повість.
Тепер книга «Кришталева відьма» мені знову трапилась на очі. Це сталось раптово. Як грім серед ясного неба. Я тільки переглядала «Вражу дівку» , спокійно писала продовження (точніше повернулась до витоків історії), а потім бум! І два Всесвіти захотіли зійтись? Можливо.
Я не знаю, що очікувати. Таке враження, ніби мої герої стали жити своїми життями і я їх зовсім перестала контролювати. Дітки виросли, матуся тільки сумно зітхає. Так ось. До чого це я веду? Пора писати продовження. Я ж обіцяла! Але я зрозуміла перечитуючи свою повість «Кришталева відьма», що продовження не може бути написане до тих пір, доки не будуть виправлені всі неточності. Отже, нарешті дійшли до головного. «КРИШТАЛЕВА ВІДЬМА» ЗМІНЮЄ СЮЖЕТ. Звичайно, що герої залишаються незмінними, як і їхні мотиви, історії. Дещо додам, дещо викину непотрібне - буде непросто, але я доведу до ладу цю книгу. Хочу, аби у моїх героїв було нормальне життя. Хочу, щоб вони знайшли своє щастя. Власне, просто хотіла попередити людей, що до кінця березня твір ще буде у доступі, а потім я його «закриваю на ремонт». Тимчасово, звичайно. Але хто знає, доки буде тривати те тимчасово? Надіюсь, до кінця цього року я встигну її дописати.
Я відчуваю страх, але водночас розумію, що все роблю правильно. Я роблю це не заради себе, а заради своїх героїв. І заради вас.
P.S. А у вас було бажання змінити сюжет своєї книги?
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене ця ваша "Кришталева відьма" є в бібліотеці, але, напевно, я візьмуся за її читання аж після того ж ремонту. Думаю, так буде краще :"D а щодо зміни сюжету, то в мене таке майже не виникає ╮(. ❛ ᴗ ❛.)╭ хіба що, лише коли з'являється задумка, щойно виникає в голові, вона мутує прям зі швидкістю думки! Спершу така, потім ось така, а тоді ще інша, і так доти, доки серце не відчує, що "Так, це воно! Це точно воно! Це буде круто!" ฅ^•ﻌ•^ฅ Але якщо я взялася, до прикладу, редагувати вже написану книгу, то в мене точно не виникає такого відчуття, як то у вас, бо це означатиме, ніби я нову історію починаю, та й взагалі - не знаю, як так можна (• ▽ •;)
Radianta, Всяке трапляється. Я не хотіла нічого змінювати, але коли взялась писати продовження до "Вражої дівки" несподівано для себе зрозуміла, що ці два світи надто подібні і їх треба спробувати поєднати. Чесно кажучи, мені цікаво що з цього вийде)
Насправді, такі бажання виникають постійно) Постійно хочеться щось удосконалити, щось змінити, щось доповнити... Страшно сказати, але деякі твори продумую і пишу мало не десятиліттями) Ідеї настирно висять у повітрі й терпляче чекають, доки одна дуже лінива авторка підніме свою дупку й почне над ними працювати) Читала один ваш твір, який неймовірно вразив, але тоді не мала можливості залишити грунтовний коментар. Обіцяю виправитись) І, звісно, запрошую вас взяти участь в написанні колективної збірки жахів і містики, яку ми організовуємо (дуже голослівно, бо я лише скромний ініціатор) на цьому порталі спільно з Мар'яною Долею.
Анилаг Аберт, О, гарна ідея. Треба спробувати)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати