Цікаво, як у співавторстві народжується ідея. Тобто як писати то вже таке питання, принаймні зрозуміло, про що сюжет і приблизно куди він розвивається. А отак на початку? Це ідея когось одного? Чи прямо обговорення і пошук, про що б разом написати? Складно уявити поки, як можна разом придумати ідею.
Співавторство - цікавий досвід. Але то скоріше вправа, ніж справжня співтворчість. Бо зазвичай тут потрібні компроміси й поступки. Нахіба воно треба,якщо можна без цього?. Щоб серйозно писати разом, як, наприклад, Ільф і Петров або Буало-Нарсежак, треба мати трохи більше спільно, ніж бажання швидше щось написати або дізнатися, як воно працює, хто що пише в спільному тексті і т.п. Те, що я бачу на Букнеті, на співавторство схоже далеко не завжди. То просто дві людини беруть тему і розвивають її на свій розсуд в окремому персонажі. Не те щоб це не можна було читати. Іноді навіть цікаво. Але зазвичай видно, хто в ліс, а хто по дрова.
Одне застереженя. Автори - тонкі натури,схильні до нарцисизму й інфантилізму. І якщо комусь зі співавторів напече голівоньку, і він вирішить, що Букнет - відстій, видалить твори й піде кудись інде,спільна книга зникне назавжди.
Не пишу у співавторстві, бо жалію свого можливого співавтора :))) Я його задавлю вже на третьому слові (*/▽＼*) Хоч у реальному житті я досить м'яка людина, у створінні історій перетворююсь на егоїстичне, жорстке чудовисько. При цьому работа за планом, то не про мене. Тож яке співавторство, якщо я сама не знаю, що мої герої утнуть на наступному абзаці.
Я просто обожнюю співавторство через те, що можна пережити, які новинки відкрити. Можливо, так знайдеш навіть якісь лайфхаки або дізнаєшся щось зовсім нове про що завгодно. Також коли ти просто не можеш почати писати далі, завжди є співавтор, який дасть заряд натхнення.
Та особисто мені найлегше пишеться у співавторстві. І не тому, що, в принципі, співавтор пише половину тексту. Просто так набагато цікавіше, вдвічі більше ідей, які хочеться втілити в життя, два різних погляди, які в результаті можуть сформувати чудову картину)
Є, звісно, певні недоліки, але немає нічого ідеального)))
Погоджуюся з іншими коментарями, що це дійсно може бути крутий досвід, дуже важливо бути на одній хвилі з колегою, не перетягувати на себе одіяло й таке інше. Але єдина і реально об'єктивна причина, по якій я б обирав з ким щось писати - це довбане довге тире на прямій мові!!! Я не буду казати, що перелопатив усі книжки, проте час від часу я тикаю на різних авторів і окремі книжки. Можна багато бруду розводити про граматику чи слабкі сюжети, чи щось подібне, але ж тире!!! Невже це настільки важко поставите кляту риску?)))
В цьому плані закінчений, лютий егоїст. Історія моя, i в процес створення сторонніх впускати не бажаю. Характеризує це мене не з кращого боку, але як є.
Я дуже задоволена співавторством з Angelnik)) Вважаю, що мені пощастило знайти його на цьому порталі. Адже сама я б ніколи не спромоглася втілити ідею фантастичного твору) Писати, ділитися ідеями та читати частини одне одного - то супер! Тут головне - бути на одній хвилі й бачити хоча б приблизно однакову картину. Ще не мало важить терпіння і вміння поступатися, бо без того навіть не варто пробувати, кажу чесно. Коли постійно гнути лише своє, то навряд щось з того співавторства вийде. Якось так)
Здається мотиви співавторства доволі прості: це цікаво, це може вивести твір на інший рівень, якщо обидва автори використають свої сильні сторони.
Це пришвидшує написання тексту.
Ми писали з Холод Владою оповідання до Геловіну, і мені сподобався цей досвід. Писалося легко, а Твір вийшов нетиповим
✨ Дорогі читачі, ви вже бачили, як Андрій бореться зі своїм минулим, як Павло шукає справедливості, а маленька Марічка повертається до життя. Але що буде далі? Чи зможе Андрій пробачити сестру Олену? Чи знайде Павло сили протистояти
А як у вас виходить дописати книгу і не мати бажання викласти її недописаною? А як же цей азарт і бажання знати що думають читачі? А як же цей адреналін коли приходиш з роботи втомлений і сідаєш не їсти і не ідеш в душову а
Вітання! Наступні вихідні - останні в цьому році. У всіх уже почався спринтерський передсвятковий забіг? Інколи мені здається, що він і не закінчувався, а свято в календарі - лише бонусний час для сну. До чого я це все?
Вітаю, друзі! Сьогоднішній розділ здивує вас новим амплуа Ґвендолін... Та і мене теж... Знаєте, я з одинадцятої до другої ночі мучилась над візуалом Ґвендолін у вечірній сукні. Не дарма дівчина не хотіла її одягати! Навіть
Привіт!)) Бажаю всім класної суботи!) А що вона була краще - ЗНИЖКИ!!! Її зведений жах - Забирайся з моєї спальні! - Зведений брат не думає йти.
- У цьому будинку немає нічого твого чи твоєї матусі, раджу це запам'ятати!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаво, як у співавторстві народжується ідея. Тобто як писати то вже таке питання, принаймні зрозуміло, про що сюжет і приблизно куди він розвивається. А отак на початку? Це ідея когось одного? Чи прямо обговорення і пошук, про що б разом написати? Складно уявити поки, як можна разом придумати ідею.
Співавторство - цікавий досвід. Але то скоріше вправа, ніж справжня співтворчість. Бо зазвичай тут потрібні компроміси й поступки. Нахіба воно треба,якщо можна без цього?. Щоб серйозно писати разом, як, наприклад, Ільф і Петров або Буало-Нарсежак, треба мати трохи більше спільно, ніж бажання швидше щось написати або дізнатися, як воно працює, хто що пише в спільному тексті і т.п. Те, що я бачу на Букнеті, на співавторство схоже далеко не завжди. То просто дві людини беруть тему і розвивають її на свій розсуд в окремому персонажі. Не те щоб це не можна було читати. Іноді навіть цікаво. Але зазвичай видно, хто в ліс, а хто по дрова.
Одне застереженя. Автори - тонкі натури,схильні до нарцисизму й інфантилізму. І якщо комусь зі співавторів напече голівоньку, і він вирішить, що Букнет - відстій, видалить твори й піде кудись інде,спільна книга зникне назавжди.
Не пишу у співавторстві, бо жалію свого можливого співавтора :))) Я його задавлю вже на третьому слові (*/▽＼*) Хоч у реальному житті я досить м'яка людина, у створінні історій перетворююсь на егоїстичне, жорстке чудовисько. При цьому работа за планом, то не про мене. Тож яке співавторство, якщо я сама не знаю, що мої герої утнуть на наступному абзаці.
Я просто обожнюю співавторство через те, що можна пережити, які новинки відкрити. Можливо, так знайдеш навіть якісь лайфхаки або дізнаєшся щось зовсім нове про що завгодно. Також коли ти просто не можеш почати писати далі, завжди є співавтор, який дасть заряд натхнення.
Та особисто мені найлегше пишеться у співавторстві. І не тому, що, в принципі, співавтор пише половину тексту. Просто так набагато цікавіше, вдвічі більше ідей, які хочеться втілити в життя, два різних погляди, які в результаті можуть сформувати чудову картину)
Є, звісно, певні недоліки, але немає нічого ідеального)))
Тіа Кузь, Це й справді чудова річ) Рекомендую))) І успіхів)))
Погоджуюся з іншими коментарями, що це дійсно може бути крутий досвід, дуже важливо бути на одній хвилі з колегою, не перетягувати на себе одіяло й таке інше. Але єдина і реально об'єктивна причина, по якій я б обирав з ким щось писати - це довбане довге тире на прямій мові!!! Я не буду казати, що перелопатив усі книжки, проте час від часу я тикаю на різних авторів і окремі книжки. Можна багато бруду розводити про граматику чи слабкі сюжети, чи щось подібне, але ж тире!!! Невже це настільки важко поставите кляту риску?)))
Бодісон, Дресура зі шкільних часів)))
В цьому плані закінчений, лютий егоїст. Історія моя, i в процес створення сторонніх впускати не бажаю. Характеризує це мене не з кращого боку, але як є.
Лео Нур, Мало того, це щей найправдивіша відповідь на це запитання))))
Я ніколи не писала у співавторстві, взагалі було б цікаво спробувати, але в тому випадку, якщо б ми зі співавтором писали в схожому стилі.
Мар, Кандидити ще приймаються?
Я дуже задоволена співавторством з Angelnik)) Вважаю, що мені пощастило знайти його на цьому порталі. Адже сама я б ніколи не спромоглася втілити ідею фантастичного твору) Писати, ділитися ідеями та читати частини одне одного - то супер! Тут головне - бути на одній хвилі й бачити хоча б приблизно однакову картину. Ще не мало важить терпіння і вміння поступатися, бо без того навіть не варто пробувати, кажу чесно. Коли постійно гнути лише своє, то навряд щось з того співавторства вийде. Якось так)
Інка Вікторова, Зрозуміло.
Здається мотиви співавторства доволі прості: це цікаво, це може вивести твір на інший рівень, якщо обидва автори використають свої сильні сторони.
Це пришвидшує написання тексту.
Ми писали з Холод Владою оповідання до Геловіну, і мені сподобався цей досвід. Писалося легко, а Твір вийшов нетиповим
Холод Влада, Зрозуміло.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати