До 13 років я ставилася до книг паралельно. Якщо треба було прочитати, я могла це зробити за два дня і прекрасно переказати твір, якщо була відсутня потреба у читанні не робила цього.
Та одного дня, прийшла до бібліотеки щоб взяти літературу, яку нам задали прочитати на літо. На книжковій полиці стояла досить таки красива книга, до якої мене потягло магнітом. Щоб Ви розули, в цей день я прийшла зі зовсім іншими книгами. "Міла Рудик і Чаша місячного світла" Алєки Вольської відкрили мені цей прекрасний світ незабутніх світів. Серію з 6-ти книг, приблизно по 600 сторінок, я посилила за місяць, після чого знову повернулась до бібліотеки по нову порцію "прєлєсті".
Яка книга стала для Вас вирішальним важілем? Чи перечитуєте її знову?
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗавжди полюбляла книжки. Та через роботу їх забросила. А коли стала мамою, знову згадала про своє захоплення. І от, начитавшись книжок Діни Де, вирішила спробувати і теж написати. Ось так і почалося...
Тож, якщо маєте час і бажання, запрошую до моєї книги. Lilit Navi "Я знайду тебе". Дякую.
Клариса Трой, Дякую
Оххх, страшно згадати свою юність.... Весь час в книжках)
Почалось все з дитинства коли бабуся брала в бібліотеці дитячі книжечки і ми разом читали. Досі пам'ятаю "Історія маленького паровозика" - одна з перших книжечок.
Потім на деякий час (почалась школа) мені було не до того. Поки одного разу моя подруга не принесла мені книги Дмитрия Емца "Таня Гроттер" і "Мефодий Буслаев". Одні я читала в паперовому варіанті на листках А4, деякі у ворді, кілька було друкованих книг.
І від тоді все почалось) Весь Гаррі Потер за два тижні, по книзі за день, по серії за тиждень. Закінчувала одну книгу, щоб почати другу.
Поки мої однолітки чимось там займалися, кілька років мого життя пройшло повз мене в романах, фентезі і тд.
Це прозвучить максимально по дурному, але кілька разів я пробувала кинути читати і починалась справжня ломка. Але на щастя, все пройшло з віком, коли реальне життя стало не менш цікаве)
Тіа Кузь, Про ломку розумію. Я також як не прочитаю хоча б книгу на тиждень "дурію"?
5-ий клас. Гаррі Поттер і Філософський камінь. Осилив за місяць. Таємну кімнату після цього прочитав за два дні. І понеслось...
Іван Дурський, Гаррі Поттер не одну людину направив на шлях літературний)
Я почав читати за власним бажанням в армії. В школі, коледжі, униіверситеті читав, тому що треба було. А в армії, коли не було ні телефонів в руках, ні можливості вийти за межі частини, читав книжки. Тому я почав читати не через книгу, а через строкову службу в армії.
Першими книжками, які я прочитав в армії, стали "Конан, варвар із Кімерії" Говарда, "Перстень Тота" Конана-Дойля та "Морський вовк" Джека Лондона. А там все пішла жара - за рік в армії, напевно книжок 50-70 прочитав. А як було ж класно читати книжки в наряді. Зробив черговий годинний обхід відведеної під твою відповідальність територію, а потім поринай в ту чи іншу історію.
Палаш, Так, за книгами час швидко пролітає)
То була шкільна книжка старшої сестри, яку я відкрив у дитинстві. Вмів читати лише по складах, які мені нічого не казали. Але коли я склав їх до купи і отримав історію (що про пригоди каченяти), то для мене то було одкровення — літери можуть розповідати цікаві історії, а що ж буде далі? І пішло-поїхало, відтоді без книжки не живу)
vitaly.dulenko, І справді, слово може існувати й не приносити ніякого задоволення, але поєднавши слово з іншим, то отримаємо новий світ)
О, перша книга! Це солодкі спогади. які перетворилися на шкіцик "У шкурі фарбованого лиса" :)
https://booknet.com/uk/reader/pro-prirodu-lyudei-b212750?c=2516851
Дарія Китайгородська, Фарбований Лис– прекрасний твір, який дійсно заслуговує на любов)
Цікаво, я першу свою книгу пам'ятаю дуже добре. Мені було 8. Старенька шкільна бібліотека, я вже читала невеликі оповідання, і , от , самостійно вирішила, що зможу "осилити" цілий роман. Це була товстенька зелена книга у пожмаканій палітурці , від неї віяло духом часу, кажу - насправді! Оттоді я закохалась в літературу, не в ті гарненькі томи з лавок книжкового, а в запліснявілі, запашні книги бібліотек. Боже! Скільки ж часу провела я там. Саме там відкрила шалені пригоди, неймовірне кохання, таємниці детективу. Словом, закохалась сама і ступила в цей шлях, таємно пишучи вночі свої перші листки, ховаючись з фонариком під ліжком. Це було хвилююче, щось заборонене і від того ще більш кайфове. До речі, ця книга, моя перша, ще досі зі мною, я знайшла її - тонкий , душевний роман чехословацького письменника Йозефа Плеви "Маленький Бобеш", місцями смішний, а місцями абсолютно серйозний, цей твір дитячої літератури заслуговує на увагу. Дякую за цікаву тему для роздумів автору блогу))
Oli Gnats, Запах старих бібліотечних книг– це слабість. Інколи вважаю себе токсиноманкою, бо можу 10 хвилин вдихати цей просто неперевершений запах і думати про своє)))
Я років до 11 ненавиділа читати. Криком кричала, але не хотіла. Аж раптом на морі мама якось почала читати типовий жіночий романчик (ну той, де постійно голі торси у чоловіків та груди у жінок), і я її буквально дістала своїми дитячими відволіканнями. На фразі "Заспокойся - я вже вкотре перечитую одну сторінку! А в них перша шлюбна ніч" я зависла. І зацікавилася (бо ж тоді ще не знала всіх інтимних подробиць). Чи варто казати, чим все закінчилося? Книгу прочитала менш ніж за тиждень й пішла за другою)
Клариса Трой, так) але з того часу книжки з рук не випускаю)
Обожнюю Мілу Рудик!❤ Правда, після смерті Гарика Сміливого не можу ніяк почати 5-6 частини. Але напевно скоро перечитаю все спочатку) Дякую за те, що змусили згадати ті переживання та насолоду від історії!) Не можу сказати, яка книга мене змусила полюбити процес читання. Але якщо брати шкільні роки, то напевно найбільше вражень було від "Марусі" Григорія Квітки-Основ'яненка, а далі "Майстер і Маргарита" і "Чума" Камю.
Kate Mag, Міла Рудик це моя велика любов) Якщо чесно я не була фанаткою Гарика, тому до його смерті віднеслась спокійно. А от "Майстер і Маргарита" мені не зайшли на жаль. Не знаю чому, ніби все є, але стиль написання трохи важкуватий, як на мене.
До 15 було таке собі ставлення. Читала, тому що... Ну на контрольну треба, ну на ЗНО треба. Не сказати, що я ненавиділа читання, але зі шкільної програми рідко що зацікавлювало, тому таке вийшло. Попри це з неї мені дуже сподобалася "Лісова пісня" Лесі Українки :) Пізніше під руку потрапляло щось пригодницьке і романтичне, але воно мені не запам'яталося так, як "Щоденник Мавки" Дари Корній. Не лише перечитала б, а взяла ще яку її книгу. Та й тут є непогані твори, можна захопитися;)
Ніка Єнжель, Мене також мало зацікавлювала шкільна література, ще зарубіжна література так-сяк, а от програма української літератури була для мене нудною.
Гаррі Поттер. 100 тисяч разів перечитувала))))
Леся Найденко, Гаррі Поттер це вже класика))) вже стільки років починаю читати та все руки не доходять.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати