"Чорна королева" і її секрети
Незабаром добіжить кінця мій конкурсний роман "Два життя"!
Але, щоб читачам було не сумно від розставання з його героями, я вирішила подарувати всім ще одну історію - цього разу вже не страшну, а веселу. Думаю, ви вже встигли зазирнути на сторінки моєї нової книги "Чорна королева" і, сподіваюся, вона вас не розчарувала. На вас чекає офісна історія, де знайдеться місце і для кар'єрної боротьби, і для роздумів про гендерну рівність, і водночас для романтики та різних курйозних ситуацій.
Кому сподобається? Якщо ви читали мій роман "Альтер его" - то, впевнена, й "Чорною королевою" залишитесь задоволені.
А всім, хто ще тільки збирається познайомитися з новинкою, дарую невеликий уривок.
***
Все ж він не хотів брати її на роботу під своє безпосереднє керівництво. Знав, що нічим хорошим це не закінчиться. І разом з тим, усвідомлював — коли вона почне працевлаштовуватися сама, вийде ще гірше.
Єва виросла цілковито непередбачуваною особистістю. У цьому вона була схожа на нього самого. Він замолоду теж багато чудив, то вже десь після сорока взявся за розум… Але він був чоловіком, а на витівки представників сильної статі суспільство часто дивиться крізь пальці. Молодій дівчині ж багато яких вчинків можуть просто не пробачити…
— Послухай, — сказав він уже трохи м'якше, — в мене є одна ідея. Чи не хотіла б ти стати головним редактором глянцевого журналу?
Єва широко розплющила очі. Цієї миті він упізнав у ній те саме маленьке смішне дівчисько, якому колись приносив цукерки та мандаринки "від зайчика" і яке до восьми років вірило в Діда Мороза.
— Ти жартуєш? — недовірливо спитала вона. — Я ж така-сяка, нічого не знаю, нічого не вмію. Не боїшся, що твій журнал збанкрутує?
— Вовків боятися — в ліс не ходити, — пожартував Ігор Олександрович. — Але редактором я тебе зроблю за однієї нескладної умови…
— Це ще що за умова?
— Ти маєш ці півроку, до отримання диплому, відпрацювати там як стажер. Нічого складного, даватимуть завдання, куди сходити, про що написати. Ти ж у нас любителька різних світських заходів, будеш поєднувати корисне з приємним.
— Може, й так, — Єва виглядала замисленою. Вона старанно шукала підвох у батькових словах, адже не міг він ні з того, ні з сього стати таким сумирним і поступливим. — І отак, я півроку побуду там стажером — а потім одразу стану головним редактором?
— За однієї умови, моя люба. Якщо ти увесь цей час будеш добросовісно виконувати свої посадові обов'язки, не викидатимеш жодних коників, і твій безпосередній керівник не матиме до тебе жодних претензій. В іншому випадку мені доведеться відмовитися від своєї обіцянки.
— А якщо мені самій там не сподобається? — з викликом спитала Єва.
— Тоді сядеш знову на студентську лаву. Вдома байдикувати не вийде. Або вчишся — або працюєш! Нахлібники мені не потрібні.
— А що то за журнал хоч? — Єві стало цікаво. Вона ніколи в житті не купувала і не читала глянцю. Навіщо, коли є інтернет?
А от її мама дуже полюбляла яскраві, блискучі тижневики і щомісячники, могла годинами гортати їх, насолоджуючись перипетіями чужих оманливо-красивих життів…
— Він розрахований на чоловічу авдиторію. Я тільки недавно його придбав, попередній власник був схиблений на шоубізі, але я хочу зробити з нього серйозне, престижне видання. Для дорослих, ділових чоловіків. Називається він "Джентльмен".
— О Боже, яка банальна назва!
— Якщо станеш головним редактором, то зможеш змінити її, як сама побажаєш, — Ігор Олександрович задоволено посміхнувся. Схоже, йому таки вдалося зацікавити доньку, може, тепер її енергія таки спрямується у правильне русло.
— Тату, ти неправильно висловився. Не "якщо", а "коли". Тому що це лише справа часу!
— Сподіваюся, тобі буде легко дотриматись умов нашої домовленості, — Вірський зробив останній ковток і відставив чашку убік.
— Подумаєш, складнощі! — Єва закотила очі під лоба. — Вважай, посада головреда у мене вже в кишені!
— Ну що ж, поживемо-побачимо. Вже з понеділка можеш виходити на роботу. Документи для оформлення та список твоїх обов'язків тобі надішлють на електронну пошту. Бувай здорова!
І він швидко піднявся та вийшов із кав'ярні, залишивши Єву наодинці з її тістечками та кар'єрними планами…
***
Якщо ця історія вас зацікавила, переходьте за посиланням та насолоджуйтесь))
Оновлення - у вівторок, середу, п'ятницю та неділю.
Приємного читання!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМоя лінь злякано ховається під ковдрою ( ꈍᴗꈍ)
Avee Delmonico, "Як я вас розумію" (с)))
Вітаю з новинкою! І коли Ви все встигаєте?
Марко Войт, Дякую! Та зараз трішки рятують вихідні й святкові дні)) А там не за горами закінчення двох книг, то залишиться менше))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати