"Чорна королева" і її секрети

Незабаром добіжить кінця мій конкурсний роман "Два життя"!

Але, щоб читачам було не сумно від розставання з його героями, я вирішила подарувати всім ще одну історію - цього разу вже не страшну, а веселу. Думаю, ви вже встигли зазирнути на сторінки моєї нової книги "Чорна королева" і, сподіваюся, вона вас не розчарувала. На вас чекає офісна історія, де знайдеться місце і для кар'єрної боротьби, і для роздумів про гендерну рівність, і водночас для романтики та різних курйозних ситуацій.

Кому сподобається? Якщо ви читали мій роман "Альтер его" - то, впевнена, й "Чорною королевою" залишитесь задоволені.

А всім, хто ще тільки збирається познайомитися з новинкою, дарую невеликий уривок.

***

Все ж він не хотів брати її на роботу під своє безпосереднє керівництво. Знав, що нічим хорошим це не закінчиться. І разом з тим, усвідомлював —  коли вона почне працевлаштовуватися сама, вийде ще гірше.

Єва виросла цілковито непередбачуваною особистістю. У цьому вона була схожа на нього самого. Він замолоду теж багато чудив, то вже десь після сорока взявся за розум… Але він був чоловіком, а на витівки представників сильної статі суспільство часто дивиться крізь пальці. Молодій дівчині ж багато яких вчинків можуть просто  не пробачити…

— Послухай, — сказав він уже трохи м'якше, — в мене є одна ідея. Чи не хотіла б ти стати головним редактором глянцевого журналу? 

Єва широко розплющила очі. Цієї миті він упізнав у ній те саме маленьке смішне дівчисько, якому колись приносив цукерки та мандаринки "від зайчика" і яке до восьми років вірило в Діда Мороза.

— Ти жартуєш? — недовірливо спитала вона. — Я ж така-сяка, нічого не знаю, нічого не вмію. Не боїшся, що твій журнал збанкрутує? 

— Вовків боятися — в ліс не ходити, — пожартував Ігор Олександрович. — Але редактором я тебе зроблю за однієї нескладної умови…

— Це ще що за умова? 

 

— Ти маєш ці півроку, до отримання диплому, відпрацювати там як стажер. Нічого складного, даватимуть завдання, куди сходити, про що написати. Ти ж у нас любителька різних світських заходів, будеш поєднувати корисне з приємним.

— Може, й так, — Єва виглядала замисленою. Вона старанно шукала підвох у батькових словах, адже не міг він ні з того, ні з сього стати таким сумирним і поступливим. — І отак, я півроку побуду там стажером — а потім одразу стану головним редактором? 

— За однієї умови, моя люба. Якщо ти увесь цей час будеш добросовісно виконувати свої посадові обов'язки, не викидатимеш жодних коників, і твій безпосередній керівник не матиме до тебе жодних претензій. В іншому випадку мені доведеться відмовитися від своєї обіцянки.

— А якщо мені самій там не сподобається? — з викликом спитала Єва.

— Тоді сядеш знову на студентську лаву. Вдома байдикувати не вийде. Або вчишся — або працюєш! Нахлібники мені не потрібні.

— А що то за журнал хоч? — Єві стало цікаво. Вона ніколи в житті не купувала і не читала глянцю. Навіщо, коли є інтернет?

А от її мама дуже полюбляла яскраві, блискучі тижневики і щомісячники, могла годинами гортати їх, насолоджуючись перипетіями чужих оманливо-красивих життів…

— Він розрахований на чоловічу авдиторію. Я тільки недавно його придбав, попередній власник був схиблений на шоубізі, але я хочу зробити з нього серйозне, престижне видання. Для дорослих, ділових чоловіків. Називається він "Джентльмен".

— О Боже, яка банальна назва! 

— Якщо станеш головним редактором, то зможеш змінити її, як сама побажаєш, — Ігор Олександрович задоволено посміхнувся. Схоже, йому таки вдалося зацікавити доньку, може, тепер її енергія таки спрямується у правильне русло.

— Тату, ти неправильно висловився. Не "якщо", а "коли". Тому що це лише справа часу!

— Сподіваюся, тобі буде легко дотриматись умов нашої домовленості, — Вірський зробив останній ковток і відставив чашку убік.

— Подумаєш, складнощі!  — Єва закотила очі під лоба. — Вважай, посада головреда у мене вже в кишені!

— Ну що ж, поживемо-побачимо. Вже з понеділка можеш виходити на роботу. Документи для оформлення та список твоїх обов'язків тобі надішлють на електронну пошту. Бувай здорова!

І він швидко піднявся та вийшов із кав'ярні, залишивши Єву наодинці з її тістечками та кар'єрними планами…

***

Якщо ця історія вас зацікавила, переходьте за посиланням  та насолоджуйтесь))

Оновлення -  у вівторок, середу, п'ятницю та неділю.

Приємного читання!

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Avee Delmonico
08.01.2021, 22:57:03

Моя лінь злякано ховається під ковдрою ( ꈍᴗꈍ)

Показати 5 відповідей
Мар'яна Доля
09.01.2021, 10:36:18

Avee Delmonico, "Як я вас розумію" (с)))

avatar
Марко Войт
08.01.2021, 21:48:38

Вітаю з новинкою! І коли Ви все встигаєте?

Мар'яна Доля
08.01.2021, 21:51:10

Марко Войт, Дякую! Та зараз трішки рятують вихідні й святкові дні)) А там не за горами закінчення двох книг, то залишиться менше))

Інші блоги
Пощастить в коханні?
Що дивує читачів книги "Заповіт везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4923086&p=1 - як Ярослава наважилась запросити на борт іншопланетянина, якого перший раз у житті бачила, та ще й для того, щоб допомогти Ельтіару
Нова глава "Живий метал. Прокляття крил"
Вітаю! Нова глава темного фентезі "Живий метал. Прокляття крил" вже на сайті. Приємного читання! Дякую, що читаєте! ***************************** Мати підтягнула до себе стурбовано доньку. – Ой, демон! – Шо, бля?
Фінальна крапка "Ти не в моєму фокусі" + візуали
Книга «Ти не в моєму фокусі» вже чекає на вас у повному обсязі Друзі, настав цей трохи щемкий момент: я поставила фінальну крапку в історії «Ти не в моєму фокусі»! Якщо коротко, це історія про те, як життя
Ярослава. Дотягнутися до мрії.
У першій главі книги "Заповіт Везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4923086&p=1 Ярослава з підвалу потрапляє до суперсучасного космічного корабля. І одразу ж починає діяти. Призначає себе командиром зорельоту,
Коли минуле відпускає не одразу...
Привіт читачам Заборонений Кадр! Сьогодні в новій главі: Іноді для того, щоб зробити крок уперед, потрібно наважитися відпустити те, за що тримався цілий рік. Анастасія досі живе спогадами про Віктора. Але, здається,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше