Привіт!

Шановні читачі, запрошую Вас  посмакувати солоденькою новинкою від двох неймовірних авторок Софії Чайки та Мартіни Зоріної. Сподіваюсь, тирамісу полюбляють всі))

Анотація до книги «Тирамісу для магната»

"Данило вже давно не живе емоціями, діючи в інтересах сім’ї та бізнесу. Він навчився бути стриманим, виваженим та з гордістю носити звання «магнат». Його робочий день, як і саме життя — розписане до найменших дрібниць. Й здавалося б, його все влаштовувало. Ніяких тобі несподіванок та не бажаних каталізаторів стресу —лише стабільність, комфорт та вигода. Дарина не вірить у казки зі щасливим кінцем. Принаймні, не думає про них. Бо вони існують лише для заможних. Хіба ні? Та одного разу дівчина потрапляє в дім, де є все й навіть трохи більше. Тільки господар цього багатства не виглядає таким вже й щасливим. Можливо тому, що поруч немає жінки, яка б зробила його таким? Та що може дати Данилові бідна та проста дівчина? Хіба що своє чисте та любляче серце. Та чи зможе Данило завоювати серце юної Дарини, адже справжні почуття та емоції не купити ні за які папірці".

https://booknet.com/uk/book/tiramsu-dlya-magnata-b299066

 Отже, кохання не купити, а головним героям доведеться  подолати нелегкий шлях один до одного.

Уривочок для ознайомлення:

          — Це правда? — запитав Данило, суворо оглядаючи присутніх.

Всі поопускали голови та не дивилися йому в очі. Данило знав, що завжди пригнічував співрозмовників і вищого рангу, якщо тільки цього забажав. Що казати про звичайний персонал. Та він хотів якнайшвидше розібратися з несподіваною проблемою у власному будинку.

— Не зовсім, — пролунало дзвінко і трохи задиркувато.

Це незнайома темноволоса дівчина одна єдина насмілилася промовити слово. Він оглянув гарно складену фігурку, потайки оцінив довгі ноги та високі груди, зупинив погляд на гарненькому личку з впертим підборіддям та викликом в очах.

Здається, Зоряна сказала, що дівчина — донька Галини Петрівни. Та вона не була схожа на свою матір. Може вдалася до батька? Хоча. Яке йому діло до цієї сім’ї?

— Що ж не так? — продовжив він розпитувати, сподіваючись спантеличити зухвале дівчисько.

— Нічого поганого я цій жінці, — кивнула вона на Зоряну, — не зробила. Вона першою накинулася на мене.

— Вона бреше, коханий, — пробурмотіла його заплакана наречена, намагаючись пригладити розпатлані коси. — Ти ж знаєш, я б ніколи…

— Я знаю, люба. Що ще не так? — знову звернувся від до дівчини, що височіла посеред кухні.

— А ще ця жінка образила мою маму. І решту — також.

— А торт теж вона зіпсувала?

Данило поглянув на залишки солодкого на підлозі, а потім знову підняв очі на струнку постать.

— Ні, це вже мій брат постарався, — одразу засумувала дівчина. — Проте мама тут ні до чого.

— Він прийшов до Галини Петрівни? — продовжив допит Данило, хоча все це йому давно набридло. Та хтось мусив з усім розібратися.

— Так, — майже сумирно погодилася дівчина. — Та мама…

— Галино Петрівно, вас звільнено, — одразу оголосив Данило. — А тепер усі — до роботи.

— В не можете звільнити мою маму! — знову вигукнула дівчина.

Данило вже розвернувся, щоб йти з кухні, та ця фраза зупинила його.

— Чому ж? Між іншим, як вас звуть?

— Я — Дарина. Ваша донька не може залишитись на свій день народження без доглядальниці.

— Ще й як може. Тут є я та моя наречена. А ще покоївки.

— Але Яринка любить свою няню!

Яка ж настирлива дівчина. Зазвичай Данило такого не терпів. Його слово було наче закон. Та у цій Дарині було щось, що не бажало підкорятися йому. І це Данилові дивно сподобалося. Давненько з ним ніхто не сперечався.

— Ти дуже вперта, — промовив він, ховаючи посмішку.

— Знаю, — погодилася дівчина. — Та хіба в мене є вибір?

Всім гарного та вдалого тижня!