Після шлюбної обітниці, життя продовжується, але воно вже не таке, а сімейне. Люба ходила на роботу, а Богдан на пенсії, бо мав поганий зір, проте всюди ходив.

 Одного разу прийшов Богдан додому. Люба поралася на кухні і відкрила йому двері, як завжди, та він чомусь зробив один крок назад, та сперся на двері. В мить Люба почула слова, які були для неї, як грім серед  ясного неба. Богдан промовив : - Мені сказали, що ти була прститутка. - Яка прститутка ? Що ти видумуєш - вигукнула Люба в шоці. - Мій колега мені сказав, що ти була проститутка в Гаях Шевченківських. Чи це правда ? запитав Богдан. - Ні, не правда, я навіть не знаю, де  Гаї Щевченківсьі  ! - вигукнула Люба, та обіда затамувала її подих. Бо почула те, щого саме боялася, більше всього у своєму житті. Що, за чорні хмари налетіли на неї, що хотіли розбити Любине кохання. - Мені вистачить того, що ти сказала, я тобі вірю - промовив Богдан.  Та Люба не могла ніяк заспокоїтися, як так можна вмить очернити людину, яка в нічому не винна ? Богдан весь побліднів, підійшов ближче до своєї коханої, обняв її міцно притулив до грудей і тихо промовив - Я тобі вірю...

  Згодом Люба все думала, подати за наклепи в поліцію, та стримала свої почуття помсти, які так сильно бушували в ній. Хотілося відімстити за нанесену їй образу. 

   З того часу пройшло де-кілька років.  Олег вибачився перед Богданом і Любою по телефону, сказав, що перепутав Любу з кимось.Та, у Люби промайнула думка, якщо людину вбили, чи можливо її оживити потім. Ні. Оживити може тільки сам Бог. Так і Любине з Богданом кохання спас Бог, яке хотілла розтоптати людина.   

Далі буде.