У межах марафону «Прочитай мене» я прочитала перші десять глав «Божевільного коханця». І ця книга поставила мене в цікаве становище: як автор я бачу в тексті моменти, які хотілося б допрацювати, а як читач — уже хочу знати, що станеться далі.

Одразу попереджаю: далі будуть спойлери до перших десяти глав.

І ще одна важлива ремарка. Я дуже люблю історії у вайбі «Багаті також плачуть»: великі гроші, великі почуття, великі проблеми й люди, які могли б просто поговорити одне з одним, але тоді книжка закінчилася б на п'ятій главі.

Тому жанрово ця історія потрапила на дуже сприятливий ґрунт.

Сюжет і зав'язка — 3,5/5

У центрі історії — Анжела Перес, яка після болючої зради намагається почати життя заново. Пошуки роботи приводять її до DC Company та її власника — молодого мультимільярдера Деніела Коллінза.

Далі роман досить швидко розкладає перед читачем знайомі жанрові карти: владний багатий бос, особиста асистентка, взаємний потяг, колишня, фінансові проблеми, фіктивні стосунки та спільне проживання.

Оригінальні самі по собі ці тропи? Ні.

Проблема це? Теж ні.

Тропи — це інструменти. Значно важливіше, чи змушує їх поєднання перегортати сторінки. І тут роман справляється добре.

Особливо сюжет оживає приблизно після п'ятої глави. До цього історія переважно знайомить нас із героями та їхнім життям, а потім з'являється центральний конфлікт із фіктивними стосунками — і темп помітно прискорюється.

Фінал десятої глави також добре виконує свою функцію: авторка відкриває нову інформацію про минуле Анжели й залишає достатньо запитань, щоб захотілося продовжити.

А для серіального роману це одна з головних перемог: читач натиснув «наступна глава».

Анжела — героїня, потенціал якої розкривається поступово — 3/5

На початку Анжела здалася мені досить типовою героїнею жанру.

Вона молода, надзвичайно приваблива, пережила зраду, має фінансові проблеми й намагається почати життя заново.

Проте ближче до десятої глави образ стає цікавішим.

З'ясовується, що за зовнішньою м'якістю ховається дуже імпульсивна жінка, яка здатна захистити не тільки себе, а й сторонню людину. І саме тут я вперше подумала:

О, а ось тепер покажіть мені більше цієї Анжели.

На мою думку, авторці варто сильніше використовувати саме цю суперечність характеру: добра, емоційна, вразлива після зради — але водночас запальна й зовсім не беззахисна.

Поки що частину характеристик героїні текст повідомляє напряму. Нам говорять, що вона добра, красива, «психована», бажана чоловіками.

А найкраще Анжела працює саме тоді, коли книга перестає розповідати, яка вона, і дозволяє нам побачити це через її вчинки.

Деніел — червоний прапор у дорогому костюмі — 3/5

Деніел — максимально впізнаваний представник архетипу владного мільярдера.

Молодий, красивий, неймовірно багатий, успішний, самовпевнений, емоційно закритий і переконаний, що світ загалом має працювати відповідно до його плану.

А потім з'являється Анжела.

І план закінчується.

Його зацікавленість виникає практично миттєво й дуже швидко переходить у власницьке:

«Вона буде моєю».

Часом це настільки гіперболізовано, що Деніел балансує десь між героєм мелодрами й чоловіком, якому друзі мали б сказати: «Друже, ви знайомі двадцять хвилин».

Водночас поступово авторка дає йому передісторію. Зрада Дженніфер пояснює, чому після серйозних стосунків він закрився від емоційної близькості.

Саме пояснює, а не виправдовує — і для мене це важлива різниця.

Найцікавішим Деніел стає не тоді, коли вкотре милується Анжелою, а в тих рідкісних моментах, коли його захисна маска спадає. Особливо добре тут працюють розмови з Майєю.

Хотілося б більше саме такого Деніела.

Романтична лінія — 3,5/5

Хімія між героями є практично відразу.

І це одночасно плюс і слабке місце роману.

Читачеві не доводиться чекати десять глав, щоб зрозуміти, чи подобаються вони одне одному. Подобаються. Дуже. Надзвичайно. Обоє нагадують нам про це регулярно.

Проблема в іншому: фізичний потяг розвивається значно швидше за емоційну близькість.

І ось тут мені особливо шкода таймскіпу на три місяці.

Саме цей період міг би показати, як Анжела й Деніел поступово притираються на роботі. Як він починає поважати її не тільки за зовнішність. Як вона вперше бачить у ньому щось, крім зарозумілого боса.

Натомість три місяці проходять за одним переходом, а потім герої вже починають усвідомлювати сильні почуття.

Мені бракує проміжних сходинок.

Бо я розумію, чому вони хочуть одне одного.

Тепер хочу зрозуміти, чому вони покохають одне одного.

Темп і структура — 2,5/5

Це, мабуть, головна зона, яку я б радила переглянути.

У романі виникає цікавий дисбаланс: важливі емоційні періоди іноді проходять дуже швидко, тоді як побутові дії описуються надзвичайно детально.

Ми можемо отримати послідовний опис ранкових зборів, кави, їжі, одягу, дороги, ванни чи вечері.

А розвиток стосунків протягом трьох місяців — таймскіп.

На мою думку, текст лише виграв би від обміну:

менше побутових переходів - більше сцен, що змінюють персонажів або їхні стосунки.

Є також повтори. Деякі сцени переказуються з іншого POV майже повністю, хоча нової інформації додають небагато. Подвійний POV може бути дуже ефективним, якщо другий погляд переосмислює сцену. Якщо ж читач просто вдруге бачить уже відому розмову, темп сповільнюється.

Логіка та деталі — 2,5/5

Тут тексту точно не завадив би ще один технічний прохід.

Найпомітніший приклад — арифметика:

Анжела отримує 3 мільйони, віддає 2,5 мільйона боргу, після чого в тексті залишається 500 доларів.

Десь дорогою загубилися 499 500 доларів.

Сподіваюся, вони в безпеці.

Є питання і до самого кредиту на 2,5 мільйона, який отримує молода жінка без стабільної роботи, а потім мусить дуже швидко повернути. Тут хотілося б трохи більше пояснення механіки боргу.

Так само контракт на 7 мільйонів доларів, щоб продемонструвати колишній, що Деніел нібито давно про неї забув, має певну чарівну мелодраматичну іронію.

Якщо ти витрачаєш сім мільйонів, щоб довести людині, наскільки вона тобі байдужа...

можливо, вона тобі не настільки байдужа.

Стиль — 3/5

Головна перевага стилю — легкість.

Текст не перевантажений складними конструкціями, глави невеликі, діалоги зрозумілі, читання не вимагає великих зусиль.

Для платформенного роману це хороший плюс.

Водночас авторка часто використовує прямі характеристики замість демонстрації через сцени. Герої багато пояснюють читачеві про себе, свої почуття та інших персонажів.

Тут працював би класичний принцип show, don't tell, але без фанатизму.

Бо коли детектив повідомляє один конкретний факт із минулого Анжели, вона миттєво стає об'ємнішою. Саме таких деталей мені хотілося б більше.

Атмосфера: ось тут прокинулася моя любов до «Багаті також плачуть» — 4/5

Тут я абсолютно суб'єктивна.

Є певний тип мелодрами, який або працює на читача, або ні.

Мільярдер.

Величезний маєток.

Особиста асистентка.

Колишня.

Фіктивні стосунки.

Мільйони доларів.

Спільне проживання.

Ревнощі.

Сімейні секрети.

Люди, які драматично дивляться одне на одного замість того, щоб сісти й нормально поговорити.

Так. Дякую. Я це замовляла.

Саме тут я відчула знайомий мені вайб «Багаті також плачуть». Не в сенсі копіювання сюжету, а в самій мелодраматичній енергії: проблеми тут мають бути великими, гроші — ще більшими, а почуття — такими, щоб ніхто не міг поводитися раціонально.

І я не вважаю це недоліком.

Це жанрове задоволення.

Підсумок —  3,2/5

«Божевільний коханець» після перших десяти глав залишив у мене дуже специфічне враження.

Я бачу проблеми тексту. І я хочу читати далі.

Для мене це набагато цікавіший результат, ніж технічно бездоганний текст, який не викликає бажання відкрити наступну главу.

Найсильніші сторони роману — зрозуміла жанрова концепція, легкість читання, популярні тропи, мелодраматична атмосфера та вміння залишити гачок.

Найслабші — повтори, надмірна увага до побутових деталей, пропущені етапи емоційного розвитку та окремі логічні й технічні нестикування.

А головне побажання від мене дуже просте:

дайте Анжелі й Деніелу більше часу не просто хотіти одне одного, а пізнавати одне одного.

Бо потенціал у цієї пари є.

І фінал десятої глави зробив найважливіше: змусив мене подумати не «ну, я виконала марафон», а:

«Так, стоп. А що там у наступній главі?»

А це, мабуть, один із найкращих компліментів, які можна зробити серіальному роману.

Залишаю посилання, щоб ви також могли почитати цю історію, бо вона дійсно того варта: 

Божевільний коханець