А давайте трохи пограємо? 

Берете свою улюблену книгу й пишете на неї відгук навпаки — так, ніби книга вам страшенно не сподобалася. Чим смішніші «претензії» — тим краще 

Я почну першою, а ви не соромтеся — пишіть свої улюблені книги ❤️ Ну що за книга така?

Герої, звісно, окрема проблема. Мало того, що в кожного свій характер, так вони ще й між собою нормально спілкуватися не вміють. Постійно якісь погляди, напруга, натяки… Люди, ви можете просто поговорити?! 

А ця їхня хімія — взагалі безсовісна. Я відкрила книгу почитати, а не сидіти й ловити кожен їхній погляд та думати, що між ними зараз станеться.

І чим далі, тим гірше. Вони починають подобатися одне одному, а я замість того, щоб спокійно читати, вже емоційно втручаюся в їхні стосунки. Мені що, тепер ще й за них переживати? 

Сюжет теж не дає спокою — постійно хочеться знати, що буде далі. Дуже незручно, коли книга замість нормального життя змушує думати про вигаданих людей.

Одним словом, суцільні недоліки: цікаві герої, шалена хімія, напруга між ними й бажання читати далі. Ну як так можна? ☺️

Тому якщо хочете таких самих проблем — «Хамелеон. Останній колір» однозначно вартий того, щоб його відкрити. А далі вже самі винні. ☺️❤️