Дівчата, не закохуйтеся у Фелікса. Я вас попередив. ;) Хоча якщо ви відкрили першу сторінку Стартаперів, то може трапитися усяляке.

Та Фелікс точно не той чоловік, якого варто знайомити з мамою після другого побачення. У нього немає стабільної роботи, чіткого плану на п’ять років і дивовижної здатності ухвалювати правильні рішення. Зате є інший талант: знайти чергову авантюру там, де нормальна людина спокійно пройшла б повз.

Сьогодні він купує перепелину ферму в гаражі. Завтра вирішує заробити на картоплі. Потім з’являються м’ясний цех, коні, власна стайня, море, велорикша і ще десяток геніальних планів, більшість із яких мали б закінчитися словами: «Ну хто взагалі міг до такого додуматися?» Фелікс! А ще поруч із ним постійно з’являються різні дівчата. Одні приходять ненадовго. Інші залишаються довше, ніж він очікував. Через когось він робить дурниці, через когось отримує по голові від життя, а хтось змушує його вперше замислитися, чи справді наступна пригода важливіша за людину, яка сидить поруч.

Не поспішайте визначати, хто з них «та сама». Фелікс і сам довго цього не розуміє. І, мабуть, саме тому я не хотів робити з нього правильного героя.

Він помиляється. Ревнує. Закохується. Втрачає гроші. Свариться з друзями. Починає справи, в які часом не варто було навіть лізти. Потрапляє в ситуації, після яких залишається тільки посміятися й спробувати ще раз. Але є одна проблема — він не вміє здаватися. Можна залишитися без грошей, без бізнесу, посеред чужого міста або взагалі на березі моря з велорикшею замість великого майбутнього — а наступного ранку Фелікс усе одно вигадає, що робити далі. Саме за це його іноді хочеться прибити. І, боюся, що саме за це його можна полюбити.

«Стартапери» — історія, заснована на реальних подіях. Тому деякі епізоди можуть здатися вам занадто брудними. Тут я нічим не допоможу. Життя взагалі поганий сценарист: воно не переймається естетикою.

Тож заходьте. Знайомтеся з Феліксом. Смійтеся з нього, сваріть його, підтримуйте, обирайте серед його дівчат свою фаворитку й пишіть у коментарях, коли він знову зробить щось таке, після чого захочеться запитати: «Феліксе, ну навіщо?!»