Вітаю! Буквально кілька хвилин тому задумався про те, яке почуття я найбільше люблю спостерігати в книжках чи оповіданнях. Знаєте, кохання в світі літератури і знаходиться так високо, тому що подобається більшості читачам.

Я, наприклад, найбільше обожнюю читати роботи, де прекрасно проявляється ВІРНІСТЬ. Ну, знаєте... Коли головний герой виходить проти неймовірного ворога на бій, а ту на його плече опускається рука друга, з яким він пройшов багато пригод. І цей друг такий: "Ну що, вперед? Я прямо за тобою" Ух, як же я обожнюю подібні моменти. Ось це саме відчуття, коли проти головного героя виступають всі, сили нерівні, чудовиська чи десятки противників вже за кілька десяткиві метрів. А цей самий друг ні на мить не дрогнув, не злякався, не втік, а продовжує довіряти своєму другу, який в їхніх пригодах неодноразово його рятував.

Саме така вірність завжди мене приваблює мене як читача. На Букнеті подібних моменітів я ще не зустрічав. Так, погоджусь, кохання, відносини, те один з героїв переборює перепони, щоб бути з іншим теж вражає, але не так яскраво, як описане мною.
Така вірність (не любовна, не примусова чи ще якась) мене завжди покорює. Це ж так класно, погодьтесь, коли головний герой говорить, що там поперду буде величезний водопад, але не варто боятися, його корабель витримає це. І всі люди, яки визнали в ньому свого капітана ні на мить не сумніваються в сказаних словах. І вони такі всі, без страху йдуть за своїм капітаном в невідомість... Блін, придумую приклади, щоб донести ту вірність, яку хочеться і мурашки по шкірі біжать.

А яке почуття у вас під час читання здатне викликати найбільші, найяскравіші, найсильніші емоції?