У Тайфі (це місто проживання ГГ в «Посмерті») знову кіпіш, і ніде-небудь, а просто в будинку такого собі полковника юстиції Жерара, куди наш Стрілок був запрошений поїсти, бляха, кексиків... Що з того вийшло — читайте в останній частині шостого розділу!
«Темні історії Малефича» теж не відстають у своїх пригодах від«Посмертя». Тут наш лейтенант разом із слідчою групою поїхали на окраїну чорнобильського Рудого лісу на місце вбивства місцевого лісничого, і там їм зустрівся куций той-тер'єр... Ну і як я вже казав у попередньому абзаці: що з того вийшло — дізнайтеся з п'ятого розділу «Темних історій»!
Анастасія Коваленко, Ви, певно, чули про кота Шредінгера: поки скриньку не відкрито, кіт або мертвий, або живий. Тут я спробував закласти той самий ефект — поки читач не почне читати далі, ГГ так і залишатиметься поламаним та при смерті. Я, звісно, ні на що не натякаю, але... )))
А кексики, бува, не шаман Вуду готував? Стільки зомбі в одному місці! Лейтенанту теж не заздрю! Навіть не знаю, хто мене лякає більше: голодний вовк чи оскаженілий той-тер'єр)))
Продовження книги “Лавандове поле” Вони сіли біля вікна, і Марійка відразу зрозуміла, що Адам не помилився: місце було саме таким, де хотілося затриматися, спостерігати за людьми й збирати дрібні деталі для майбутніх
Не буди в ньому звіра Я стиснув кермо, виїжджаючи з її двору. Вовк усередині лютував, вимагаючи повернутися. - Навіть не думай. Вона дівчина Тіма. У відповідь почув гарчання. - Та знаю я, що вона наша пара!
Ми повільно блукали вулицями та теревенили про все, що бачили. Перемивали кістки крикливим торговцям, які на кожному кроці гучно рекламували привезені товари. Обговорювали місцеві страви, що готували острівні кухарі
Всіх вітаю в першому за тривалий час блозі! Сьогодні я до вас із новинкою... трохи страшною новинкою) Як і завжди, все почалося із фрази: "Ну, це буде щось коротеньке, цього разу точно". Ага, аякже. Поки продумувала
Не буди в ньому звіра Тридцять п'ять років я керував своєю зграєю. Мене боялися, поважали й підкорялися моїм наказам. Я звик контролювати все. Навіть звіра всередині себе. А потім на мій день народження друг привів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❣️❣️❣️
Сергій Кишкан, Дякую!)))
Почала читати ваші " Темні Історії Малефіча". Досить неординорно. Хоча деякі сцени важкуваті морально.
Анастасія Коваленко, Ви, певно, чули про кота Шредінгера: поки скриньку не відкрито, кіт або мертвий, або живий. Тут я спробував закласти той самий ефект — поки читач не почне читати далі, ГГ так і залишатиметься поламаним та при смерті. Я, звісно, ні на що не натякаю, але... )))
Судячи по кексиках сили треба багато.
Аня Осадчук, І добрий шлунок аби то все перетравити!))) Дякую за коментар!
А кексики, бува, не шаман Вуду готував? Стільки зомбі в одному місці! Лейтенанту теж не заздрю! Навіть не знаю, хто мене лякає більше: голодний вовк чи оскаженілий той-тер'єр)))
Сергій Більцан, О, навіть не сумніваюся! Сама боюся ту люту малечу)))
✨✨✨
Паша Дев, Дякую!)))
Ого, ну тут і кексики)))
Ромул Шерідан, Не наїсися!)))
❤️❤️❤️
Алла, Гарно дякую!)))
І най прибуде вона на третю платформу‼️
Очерет, Тут тільки на дев'ять і три чверті.) (☞ﾟヮﾟ)☞
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати