756
Анотація до книги "Темні історії Малефича"
Малефич — місто, якого немає на мапах. Закрите поселення біля Зони відчуження, створене для тих, кого держава десятиліттями тримала подалі від людських очей. Тут, серед напівпорожніх багатоповерхівок та занедбаних заводів, "спецконтингент" співіснує з людськими вадами, а після заходу сонця панує мовчання про те, що виходить із тіней.
Замість блискучої кар'єри, відмінник академії отримує трирічне заслання до Малефича — ціну за фатальний "заліт". Тепер він один із небагатьох законників у місці, де на ідеали плювали, а паранормальний хаос став буденністю. У місті проклятих лейтенанту доведеться розплутувати вузли чужих таємниць і щоразу питати себе: хто тут справжній монстр?
Потрапити сюди можна лише за спецперепусткою... або якщо ти "не від світу цього".
Замість блискучої кар'єри, відмінник академії отримує трирічне заслання до Малефича — ціну за фатальний "заліт". Тепер він один із небагатьох законників у місці, де на ідеали плювали, а паранормальний хаос став буденністю. У місті проклятих лейтенанту доведеться розплутувати вузли чужих таємниць і щоразу питати себе: хто тут справжній монстр?
Потрапити сюди можна лише за спецперепусткою... або якщо ти "не від світу цього".
Зміст книги: 31 глава
Останнє оновлення: сьогодні
23 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРозпочала читати, цікаво
Лана Сетман, Дякую! Дуже приємно.)) Маю надію, вам сподобається!)
Відгук, частина друга)
З недоліків – часто є надмірні “пояснення для читача”, як ото, наприклад, коли дядько Петро говорить дружині про контузії та хлопців, або докладний опис одягу Надії через погляд Данила – “Одягнена у коротку літню сукню з відкритою спиною, що демонструвала всім навколо стрункі бездоганні ніжки..” – спина демонструвала ніжки?) – мені здалося, він би звернув увагу радше на загальне враження. Другорядні персонажі радше типажі, як ото Мирон або ректор – його розмова з Данилом здалася аж надто “декларативною”.
Але загалом – написано цікаво, з м’яким теплим гумором, сюжет інтригує. Лишила вам рекомендацію, можете її увімкнути. Бажаю успіхів!
Сергій Більцан, Дякую! ✨✨
Вітаю з марафону Ірини Скрипник) Спершу впало в око назва населеного пункту – співзвучністю із прізвищем художника і загальною незвичністю літери “ф” у назві українського топоніма) Жвавий та некартонний головний герой Данило, сподобався тим, що він ані “альфа”, ані тюхтій, радше звичайний нормальний хлопець) Історія з Толяном має вигляд досить класичний, коли придира-викладач виявляється зовсім не таким, яким його бачив ображений студент…. Але все ж дивним здалося, зважаючи, що він працював давно, що такою таємницею було оповите його сімейне життя. Лишилося враження, що Дарина має іще з’явитися в оповіданні. Цікаво було спостерігати атмосферні будні курсантського життя та впізнавану сучасність, повеселив “поетичний батл” з Надією.
Забрала в бібліотеку, читатиму, коли дійдуть... хотіла написати руки))) але таки очі)
Сергій Більцан, Гаразд, нехай це буде наш секрет)
Пу-пу-пу… що ж сказати. Ну, я не коментатор, але цього разу таки наважився щось написати, бо дуже вже тут усе незвично й водночас професійно зроблено.
Твір хоч і недописаний, але вже дуже цікавий. Причому цікаво, що все починається здалеку — зі студентських походеньок Данила, з його минулого, характеру, помилок і... “зальоту”, який у підсумку приводить його в Малефич. Завдяки цьому місто поступово вплетено у сюжет, а відкривається через героя, його сприйняття й зіткнення з місцевою реальністю флорою і фауною.
Особливо сподобалось поєднання хорору, містики й життєвої іронії. Дивне тут не виглядає випадково приклеєним до сюжету. Воно не скочується в абсурд і не втрачає логіку (що теж дивно)... ситуація розкручується з побуту, діалогів, деталей і характерів. Віршовані вставки несподівано гармонійно вплітаються в текст — не як окрема прикраса, а як частина внутрішнього голосу цього світу.
В книзі мене десь з глави 5 почало переслідувати відчуття прихованої глибини. З’являється стійке враження, що за лаштунками вже є певна сила, логіка або таємниця, яка поки не вийшла на сцену, але вже присутня.
Андрій, Вітаю Вас! Щиро дякую за такий розгорнутий та цікавий коментар і за оцінку мого твору! Такі гарні відгуки й об'єктивний погляд, додають автору впевненості та дають можливість побачити свій твір очима читача. Маю надію, що подальші події вас не розчарують, а динаміка сюжету не дозволить нудьгувати.
Історія для тих хто любить фільми жахів
Босорка, Дякую, що цікавилися твором! Взагалі-то тут більше буде про протистояння інфернальному: про працівників відділку поліції, що ведуть боротьбу не тільки з класичними злочинцями, а й із потойбічними сутностями. Тому це не є класичним твором жахів, хоча подекуди такі моменти будуть присутні. ))
Любите котів)
Босорка, Якщо ви про обкладинку, то там не вони — це GPT так побачив демонів, що відображаються у людських тінях. А щодо котів... як помер колишній мій кіт Вася, більше не заводжу... ((
Цікава історія, єдине прохання, по можливості розбити по главам (в плані структури букнету), так буде зручніше читати.
Дякую за твір :).
Сергій Більцан, Супер, дякую! ❤️❤️❤️
З марафону Взаємне Читання Ірини Скрипник. Початок був цікавим, веселим, але раптом шокова новина про загибель доньки викладача. Головний герой, виходить, узагали безпринципний, якщо підставив викладача, який пережив таку трагедію. Поїздка в місто показана начебто цікаво, Паралель між німецькими окупантами і нинішніми російськими окупантами актуальна. Вередуха, схоже, ще покаже себе. Поліцейські і порядки в місті начебто з гумором, але сімейна трагедія не дає мені зануритися в цей світ
Сергій Більцан, Дякую
Неймовірний початок! ✨ Додаю вас у свою бібліотеку та підписуюсь. Запрошую і вас зазирнути до мене на вогник — розвиваймо український контент разом! Взаємна підтримка творить дива.
Hrigorii Panchuk, Дякую за гарний відгук! Прийняв запрошення і побував у вас у гостях. Попаданець, та ще й психолог — це має бути цікаво й нестандартно. Додав до бібліотеки й обов’язково почну читати (наразі беру участь у конкурсі взаємочитання). Тож зустрінемося в коментарях!
Почала нарешті читати Вашу книгу пане Сергію. Ще тільки 4 сторінки прочитані, але вимушена відверто зізнатися, що мені подобається… По-перше подобається Ваш гумор, а у Вас він дуже цікавий… по- друге, дуже легко читається і динамічно розвиваються події , діалогі живі… Короче, все як треба… Єдине виникає питання під час читання : чи не описуєте Ви трохи своє студентське життя, власне цю ситуацію з паном Телескопом( сподіваюсь правильно назвала його , тобто вчителя)? Книгу додала до бібліотеки і буду і надалі читати
Сергій Більцан, Ахаха, я зрозуміла❤️
Цікаво виглядає. Додав до читанки (=^･ｪ･^=)
Кіт Анатолій, Дякую!))) Маю надію що сподобається.
Ну що додала до бібліотеки.. обіцяли не буде страшно.. хі хі побачимо..,, поділюсь потім враженнями❤️
Ірина Бібік, Маю надію, що сподобається.)))
Натхнення,багато читачив.
Гарно написано! Ковтнув на одному подиху. Бажаю успіхів)
Сергій Більцан, Авжеж, авжеж. Дуже цікаво, що далі)
Вітаю з новинкою! Додала до бібліотеки✨
Магістр Анімарум, Щиро дякую)
Вітаю з новинкою!
Нехай ця історія знайде багато читачів, подарує автору натхнення та море теплих відгуків.
Стейсі Мур, Щиро дякую! Навзаєм бажаю не меншого натхнення та нових гарних історій.
Вітаю з новинкою ❤️
Любава Олійник, Гарно дякую)
Вітання з новинкою ❤️❤️❤️
Алла, Дякую)))
Вітаю з новинкою.
Руслан Баркалов, Дякую)
Вітаю
Владислав Гришкевич, Дякую)
Вітаю з новинкою❤️
Еліна Верес, Дякую))
Вітаю❤️❤️
Ірина Бібік, Дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати