Додано
10.11.20 13:43:25
А ви грали у ляльки?
UPD: І, як показало опитування у блозі - більшість дівчат полюбляли в дитинстві гратися чим завгодно, але вже точно не ляльками! І це не завадило їм стати класними й популярними письменниками! Висновок лише один - займайтеся тим, що вам до душі!
Сьогодні прочитала цікаву статтю про те, що гра в ляльки допомагає дітям краще налагоджувати емоційні зв'язки, відчувати емпатію та взагалі зростати більш соціалізованими.
А тепер головне питання - чи грали ви, шановні автори та авторки, у ляльки?
По собі знаю, що для мене це було найулюбленіше заняття з усіх, і саме тоді я вперше почала уявляти якісь цікаві історії.
А як щодо вас? Чи можете ви підтвердити або спростувати результати дослідження?
Олена Блашкун
1146
відслідковують
Інші блоги
Відгук написано в рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак. «Походеньки кота» — Яніна Фенікс Чесно кажучи, не очікував, що книжка так зачепить. А вона зачепила. Авторці вдалося те, що насправді дуже важко
Здавалось би - просте питання. Але і автори вирішують його по-різному. Для когось це властивість по типу чарівної палички - махнув, воно зробило. Сукня поміняла колір, ворог вмерз в лід, рани затягнулися. Дуже приємний бонус) Але
Вітаю друзі, колеги по перу! Стикнулась з таким явищем. Вирішила почати писати романтичне міське фентезі. Задум був любовна лінія на першому плані, люди і перевертні живуть мирне життя в одному місті. Але... Як тільки почала
Як я вже писала, образ Ліліана в сукні прийшло до мене разом з ідеєю флешмобу "Різнобарвне кохання". Якщо точно, то саме він мене й надихнув! Дуже рада, що стільки авторок побажали взяти учать і так відповідально поставились
Моя книга Кішечка, яку я нещодавно закінчила, потрапила у віджет Я неймовірно тішуся від того, що ви оцінили мою творчість аж настільки, адже за добу показник прочитань виріс десь на дві тисячі: Клянусь, ще вчора
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, і для мене таке заняття було найулюбленішим. Гралася взагалі всім, що потрапляло під руку. Створювалися цілі міста: в кожної іграшки було ім'я, власна історія, професія, навіть будинок. В кімнату було страшно заходити - одні "будови":) І мене тоді дивувало, чому старші не розуміють наскільки це цікаві забави))) А от ляльки старалася залишати недоторканими, навіть ні одну не підстригла, зате з цим чудово впоралась вже моя дочка - надолужила все)))
Лореін Владислава, оце добре, коли є кому продовжити справу)
Не грала. Я любила стріляти))) і байдуже з чого))) рогатки, "воздушки" чи очима... але це вже коли підросла)))
Майже не грала))) обожнювала колекціонувати ферарі, які тато купував мені доволі часто. І ось до того часу поки у мене з'явився брат я мала цілий автопарк. Але він розгубив шини до половини іграшкових машинок і їх самих. Образливо трішки((( Десь система дала збій
Кушнір Олександра, ну, ви йдете до конкретних цілей, і це добре. Принанні знаєте, чого хочете
Грала у ляльки. Виросла соціофобом ◉‿◉
Олена Блашкун, Мені це в реальному спілкуванні не допомогло, хоча так, я емпат (як і всі тут автори).
А можна адміну відповісти? )) Читала цю статтю. Гралася з машинками та залізницею. Найулюбленішою була машинка невідкладної допомоги, а також конструктори (не Lego), а з металевими частинами та ключами "9 на 16". Усі ляльки були підстриженими "панками", з відповідним make up-ом), а не сиділи в рядочок, у випрасуваних спідничках на поличці...)))
Кушнір Олександра, це точно) Я, до речі, помітила, що на Букнеті зв'язок між адмінами та користувачами значно кращий, ніж на інших сайтах) Там все тааак формально
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати