Ви полюбляєте веселі історії? Цікаво довідатися про таємниці письменницького життя-буття? А хотіли б дізнатися, як написати ідеальний роман? Якщо хоча б на одне питання відповіли "так" - то вам сюди, до прочитання мого іронічного роману під загадковою назвою "Альтер его"

Цієї темної і жахливої ночі я, беручи приклад з мого героя, також не спала, а писала продовження.  І що з тих нічних посиденьок вийшло - можете прочитати у новому розділі, який уже на сайті!

Артем задоволено кивнув, перечитавши черговий розділ свого “Раба кохання”, який він наклацав на телефоні, примостившись на тій самій  канапі, на котрій вперше побачив Аманду. Жодні надзвичайні події не повинні завадити справжньому письменникові опублікувати продовження своєї історії. Адже читачі чекають! Навіть лежачи в реанімації  чи на смертному одрі, він холодіючими руками буде набирати своє “далі буде…”

Ет, щось таке дурне лізе в голову! Він, Артем, житиме довго і щасливо. Лише трьох регулярних читачів залишилося йому знайти для відкриття комерційного кабінету. А після того — ех, заживе! Аж очі замружив, уявляючи, як кругленькі суми грошей регулярно падають йому на карту.

І від того заснув дуже швидко, і снилося йому щось приємне, навіяне, певно, його новою історією — неначе він ніжиться на березі теплого моря , слухає шепіт прибою, сонячні промені ніжно зігрівають його тіло, а щось холодне торкається оголеної ноги, піднімається по ній вище, ще вище… Він повернув голову і побачив велетенську змію, яка повзла по піску, загрозливо роззявляючи зубату пащу… Ще мить — і вчепиться, і поминай, як звали бідного Артема…

 — Ой, мамо! — що було духу заволав він. — Рятуйте! 

І дригнув ногою, відкидаючи від себе зубату потвору.

Та несподівано зрозумів, що не може навіть поворухнутися. Це вже був не сон! Він знаходився у темній чужій кімнаті, навпроти ледь помітним прямокутником виднілося вікно, за яким народжувався похмурий осінній світанок. А на Артема згори навалилася якась велетенська істота, що не давала ні дихнути, ані крикнути, пригнічуючи своєю вагою.

 “Маніяк, — подумав Артем, відчуваючи, як хвиля паніки піднімається з глибин його тіла. — Він повернувся і вибрав для себе чергову жертву…”

Вже скоро фінал цієї фантасмагоричної історії. Він буде дуже несподіваним!

Чи завершиться книга хепі-ендом?

Наразі ніхто не знає, навіть сама авторка))

Отож читайте, усміхайтеся і отримуйте задоволення!