Почала новинку - Я тобі не крихітка!

Вирішила я тут трохи поексперементувати з сучасним міським жіночим романом та подивитись, що з цього вийде. Тому запрошую всіх любителів жанру на бадьору історію Я тобі не крихітка! про принципи та протистояння характерів двох протилежностей! 
Якщо вас зацікавить історія, обов'язково підпишіться на  мою сторінку,щоб ми один одного не загубили, а також додавайте книжку до бібліотеки, та пишіть коментарі - якщо я бачитиму, що вам подобається і ви чекаєте на продовження, то матиму більше мотивації частіше писати для вас цю історію :) Ну і так, мені буде просто дуже цікаво обговорити з читачами події книги :)
 Дуже сподіваюсь на вашу підтримку! Цьомки вам та обіймашки! :)

Анотація:
Зустрівши красеня-мільйонера, я поставила йому під оком синця, а потім ще й тріснула електрогітарою. Як виявилось, не даремно! Бо цей тип побився на мене об заклад зі своїм бізнес-партнером.
Та на диво, після такого за мною прийшла не поліція, а... цей чоловік власною персоною! Схоже, він серйозно налаштований виграти парі та довести, що будь-яку жінку можна купити, питання лише в ціні. Доведеться цьому самовдоволеному паршивцеві дуже болісно розчаруватись!
От тільки чому з усіх дівчат у місті він причепився саме до мене? Адже я - однозначно не того типажу, який полюбляють знуджені багаті чоловіки...

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Эмма Корица
02.11.2020, 17:57:45

О, щось цікавеньке) Чекатиму)))

Алісія Сайфер
02.11.2020, 18:14:02

Эмма Корица, Так, однозначно не дам вам нудьгувати)) Приходьте))

Інші блоги
Ельфи проти картоплі
Привіт!❤️ Вирішила трохи відволіктися від писанини. Відволіклася, глянула на календар — і дещо ошаліла. Два тижні, і літо все. А перед цим ще треба пережити священний сімейний ритуал під назвою «копати картоплю». Бабусі
Захоплива алхімія - частина 2
За вікном вечоріло – але ельфійка навіть не помітила цього: віконниці були щільно закриті, аби зайве світло не заважало працювати. Схеми з викладками плетінь та чернетки рецептів починали миготіти й змішуватись між собою,
Візуал до: "Десмонд"
Грей Россі
Утікачі
Ми не завжди читаємо, щоб утекти. Іноді ми читаємо, щоб повернутися. Повернутися до себе, коли день був надто гучним. До тієї частини себе, яка давно не мріяла. До відчуттів, на які в реальному житті не завжди вистачає
Від кого мали підтримку?
Мені цікаво, як у вас було з підтримкою вашої творчості з боку батьків. У мене були чудові батьки, але вони ніколи не раділи і не підтримували моє бажання писати. Ну може хіба що в молодшій школі, коли вчителька на батьківських
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше