Я - особливий автор! Ну...

Вітаю, естафету мені передав Максим Власвіт Флешмоб започаткувала Мар'яна Доля. Чому я особливий автор?

Я автор, що пише під чоловічим псевдонімом. На букнеті я давно, однак почала писати 21.06.2020 в день сонячного затемнення.

Це доволі цікаво, бо я прокинулась вранці з несамовитим бажанням нарешті зробити те про, що так багато і довго говорила. Навіть не знаю чому, саме того ранку, я вирішила видалити все, що було написано до цього, і зберігалось на флешці. Я натиснула кнопку форматування, відкрила новий та чистий аркуш і почала. Рядки летіли, я навіть не встигала за своїми думками і не сподівалась на такий успіх для початківця. Звісно я спостерігаю за творчістю успішних авторів. Я бачу скільки переглядів і вподобань, але для мене кожна відкрита та прочитана сторінка це – перемога.

В мене залежність від Інтернету, букнету і бажання бути почутою і прочитаною.

Я знаю, що за успіхом стоїть дисципліна та самонавчання. Я бачу які бджілки працюють на сайті і визнаю їх титанічну працю.

Так я люблю писати, особливо вірші, для них потрібне натхнення, особливий стан закоханості, сумніву і ненависті. Вірш пишеться на межі бажання поцілувати і вбити. Вбити в собі всі почуття і виплеснути решту на папір. Так буває рідко, бо я намагаюсь стримувати і контролювати себе та ситуацію весь час, але такі хвилини сакральні, тож, можливо, саме вірші пишуться не так часто, як хотілось би.

Що стосується прози, я ніколи не знаю, що буде з моїми героями далі, не маю чіткого плану, як і що писати, рядки самі лягають і коли я їх перечитую, то буває дивуюсь, як можна було до такого додуматись.

Мене надихають люди, які створили себе, які працюють над собою. Я захоплююсь і схиляю голову. Тож коли лінь бере гору над бажанням працювати я відкриваю Інстаграмм і заряджаюсь їх енергетикою.

Ще донедавна я боялась писати, висоти та самотності. Тож зараз, на власному балконі, з ноутбуком і смачною кавою, спостерігаючи за дощем, я намагаюсь збагнути чому я особлива? Чому саме мене потрібно читати, і що в моїх рядках такого, чого не говорили чи не писали до мене. І не знаходжу відповіді. Є набагато кращі, розумніші, успішніші, їх сюжети захоплюють, а рядки читаються на одному подиху. Та це не означає, що не варто спробувати.

І я пробую невміло, ніяково та соромлячись.

Естафету передаю  Д.Мірошніков