Шановні читачі!

Запрошую усіх до своєї новинки -  «Службовий роман по-драконячому»

Кілька разів впасти на ногу дракону? Легко!

Розбити коштовні ліки? Це я можу!

Цей дракон — мій начальник Деліон Грахем — куратор драконячої комісії. Нахабний і пихатий, для якого всі жінки — коханки. Його харизмі й силі важко чинити опір. Моє серце завмирає кожного разу, коли я дивлюся на нього.

Але є одне «але» — мій наречений. І, загалом, всілякі інтрижки на роботі не для мене!

Уривок

***

Ось говорила мама, щоб я трималася подалі від драконів, а я пропадаю. Він такий гарний і мужній! Правду кажуть, що драконячому шарму можуть протистояти тільки дракониці. Люди слабкі перед ними.

І губи в нього гарні. Обличчя Деліона наближається. Я немов у тумані. Його хрипкий голос зачаровує мене. Перед очима все пливе. Щось поруч клацає.

— Що з тобою? — мене струшують.

Мара спадає. Я все в тому ж кабінеті. Стою перед драконом. Мої руки чіпляються за його руки. Губи витягнуті трубочкою, ніби я чекала, що він мене поцілує.

Ой, ніяково якось як. Мені ж не можна з цієї роботи вилітати! Ось зовсім ніяк.

— Лілі, — голос дракона морозить мене, погляд не віщує нічого доброго. — Ти хоч уявляєш, скільки коштує ця колба? — ричить він мені в обличчя.

Злющий такий. Завжди ж можна нове замовити.

Я переводжу погляд на осколки. Під моїми туфельками розтікається зелена калюжка.

— Ні, — відверто зізнаюся. — Я випадково. Я відпрацюю, чесне слово. Де її замовити?

Чіпляюся за його рукав. На мою руку гидливо дивляться, і я забираю її. Дістаю свій постфон.

— Відпрацювати? Що ж, спробуй, людино, — у його очах миготить вогник. — Інгіфрон — ось її назва.

Я швидко вбиваю незнайоме слово в загальну базу. Очі лізуть на лоб: вартість висвічується на екрані. Нічого собі воно коштує! Так мені тут доведеться пробути пару сотень років, а не півроку, щоб викупити його!