Зовсім недавно пан Палаш додав цікавий допис у своєму блозі Те що незаслужено пропустили!, і як виявилося пропустили багато. Хто має бажання, зайдіть та почитайте, знайдете для себе багато цікавого. Як каже моя бабуся: "До кольору - до вибору". Проте, від кількості запропонованих творів у мене трохи розїхалися очі в різні боки, тому сьогодні пропоную долучитися до марафону чи флешмобу, чи як там його назвати, де буде рекомендація на три-чотири твори авторів, які чомусь бояться заявляти про себе. Маєте бажання, приймайте естафету, не забуваючи рекомендувати ще й себе. Я її передавати не буду, нав'язувати комусь тим паче. Автори - люди зайняті. 

Що ж, погнали!

Просто бомбезна історія від Ксенії Демиденко. Я згадала своє круте дитинство, бо, як виявилося, воно було таким. Якщо в головної героїні книги, Каті, був друг Ванька, з яким вони давали прикурки усім довкола, то у мене таким однокашником був брат.

А чого лиш варта назва села, де відбуваються події твору - Виблі!

Шуруєм далі!

Історія від Антона Зоренко над якою плакала, а я вам скажу, що сльозу з мене видушити проблематично. Тема, піднята в цій книзі настільки актуальна та складна, що слів бракує її описати. Краще за автора цього не зробить ніхто. Заходьте, читайте, прозрівайте!

Люблю казки, нічого не вдієш!

У кого дітки, особливо дівчатка, раджу до прочитання. Проте, у Анни Дейна не тільки дитяча література в наявності, а й інші жанри представлені, тому не соромтеся, відвідайте сторінку автора.

Ну, і на правах рекламодавця, зазирніть до скромного доробку вашої покірної раби Інна Камікадз.

То хто сміливий?! Якщо такі знайдуться, приймайте естафету.