Заглянути в голову.

   Вітаю, дорогі книголюби.

  Всі ми, як в реальному житті, так і, читаючи книги, часто хотіли б дізнатися про що думає та, чи інша особа. Хоча навряд, чи знайдеться хтось, кому б хотілося, щоб його думки могли читати всі бажаючі.

  Я особисто люблю читати різні форми написання роману –  від першої особи, і від третьої  і коли по черзі персонажі щось розповідають. В своїй новій книзі «Особлива пацієнтка» вперше пробую писати розділи і від неї, і від нього. Звісно, читачам судити, чи вдається мені передати почуття і мислення чоловіка, лікаря. Бо це, звичайно, не так просто, як описувати переживання жінки, чи дівчини.

  А, як вам легше писати? Який стиль викладу більше подобається читати? Чи цікаво вам, так би мовити, заглядати в голови персонажів? Чи краще, коли все пишеться від третьої особи?

  Буду вдячна, якщо поділитеся думками і порадами, як краще.

                                     Лана Іссан

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
"Дотик до душі" повертається ❤️
Як і обіцяла, закінчу книгу, яку не дописала на минулій сторінці. «Дотик до душі» — це збірка з десяти історій про те, що нам усім знайоме: про милоту, про любов, про біль і про вчинки, які змінюють усе; про людей, яких
❤️❤️❤️ 500 лайків! ❤️❤️❤️
Мої любі друзі! Я неймовірно тішуся, що моя книга «Сваха під прикриттям» отримала вашу підтримку, і ми можемо разом відсвяткувати сьогодні 500 лайків на ній! Геля шле вам промінчики добра й сотні сердечок! ❤️❤️❤️ Не
Закінчення - це новий початок!
Вітаю, мої хороші! ❤️❤️❤️ Сьогодні закінчила історію про жахливу робоняню, яка не зовсім коректно виконувала свої обов'язки. Тож хто читав - є можливість дізнатися кінцівку та обов'язково прокоментувати, чи сподівалися
Вона згадала
Вона згадала, що у неї є не тільки "Засніжена камелія", яка дуже бадьоро рухається вперед: (Імператор Хей Цан) “— Пане, що мені надіти? У чому б ви хотіли мене бачити? — Ти можеш надіти те, що захочеш.
✨✨нове оновлення+візуали✨✨
Приблизно за хвилин п'ятнадцять ми вже виїжджаємо за місто. А ще за хвилин десять припарковуємось біля якоїсь галявини, де яблуку нема де впасти. Машин якось забагато. Відстебнувши ремінь безпеки, повільно виповзаю з іномарки,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше