Приймаю флешмоб від Марини Гайдар. Дякую за передану естафету і спробую вписатися в рамки Скандального флешу уривком зі свого свіжого твору Покровитель вбивць, який зовсім скоро завершиться кульмінаційною сутичкою між головним героєм та таємничим вбивцею. Нині вони вперше за багато років зустрілися лицем до лиця. Перадаю естафету далі Teffi Linski. Вона точно має чим здивувати на цю тему! Отож:

- Допоможи мені синку! – заревів Онуфрій. – Пробач мене за скоєне тобі зло. Я хотів лише вказати вам справжній шлях до Бога і порятунку душі.

- Ти був дуже поганим священником і батьком! – відповів Макар.

- Пробач мене, синочку рідний! Пробач за все! Я тебе так люблю!

- Ти заслужив покарання! Не варто було зраджувати заповідям Бога!

- Пробач мене, Макарчику! Я вас так любив і матінку твою покійну!

- Саме тому ти довів її до могили?

Онуфрій ризикнув глянути поверх себе і побачив малого, який стояв над кроквою, тримаючи в руках стару дідусеву сокиру. Роки не старили лезо, тому воно навіть при місячному промінні відбивало проблиски світла.

- Не роби цього, інакше Бог тебе покарає на все життя!

- Він уже покарав мене таким батьком! – відповів Макар і заніс зброю.

- Ой, люди добрі, благаю вас порятуйте мене! – кричав Онуфрій.

- Навіть якщо вони й почують, ніхто не рятуватиме!

- Передумай синочку, я тебе все життя любитиму і передам перстень!

Макар посміхнувся, опустивши на мить сокиру.

- Цей перстень не передають, а відбирають. Тільки так можна стати його власником. Цього я у тебе навчився! Твої науки врізалися мені в голову!