Флешмоб "Сварка як розділ життя"

Усім привіт!

Мені дали змогу взяти участь у флешмобі від - Ш А Д І А))) А також дякую Мілена Міліган за те, що передала її мені))) 

Ідея доволі цікава, тому візму один момент з книги - "Ангел поруч" . Це буде бійка і сварка між Аланом і Дейвом.

Естафету передаю: Solomia Star, Блакитноока, Софія Гуерра) Любі колеги, незнаю чи Вам передали цю естафету раніше, але всеодно доєднуйтесь))

25 розділ

...  Іх мовчання в темній кімнаті, освітленій лише світлом від телевізора, тривало недовгих десять хвилин, поки Алан не напружуючись від заданого питання одного.

— Що ти збираєшся робити далі? Дейва З Белою?- Алан повернув голову в бік, який за частку секунди змінився.  Його вічно дурний вираз обличчя і дитячі звички зникли, і зараз на нього дивився вже інший Де, дорослий і серйозний. Не моргаючи, він свердлив Алана поглядом, а той примружився і відвернувся.

— А тобі не все одно?  - Алан не збирався ні з ким обговорювати своє особисте життя, навіть з хлопцями.  А тим більше з ним.  

— Ні.- ця відповідь змусив знову повернутися до Дейва і на цей раз вже пронизати його розлюченим поглядом.  

— І чому ж?  

— А тобі не все одно? - повторив він раніше сказані слова Алана, намагаючись його зачепити.  

Після новини про те, що Белла ... стала дівчиною Алана, у Дейва знесло дах.  Одна думка про те, що вони знову разом, змушувала його впасти в сказ, хоча він знав, що це неминуче, і він чекав цього моменту з дня її появи тут.  Але він до останнього сподівався, що вона буде чинити опір і не вибере цей шлях.  Але вона його вибрала, а значить, він знову стане ангелом, який зробить все заради її безпеки і його ніщо і ніхто не зупинить.

Якщо доведеться пожертвувати групою, він пожертвує.  Не варто забувати, що він не людина, а значить, людські почуття і правила не для нього.

— Яке тобі до неї діло, Дейв?  Я ще давно помітив, що ти якось по-особливому до не ставишся.

Атмосфера накалюється.  Алан намагався зберігати спокій і говорити рівно, бо нічого такого той не сказав, за що мав отримати кулаком по обличчю.

— Тебе влаштує, якщо я скажу, що я у відповіді за неї?  - в глибині його темних очей блиснуло щось небезпечне.  Алан стиснув губи.  

— В якій ще відповіді? Ти що несеш?

— Я знайомий з нею набагато довше, ніж ти можеш собі уявити, і я не хочу, щоб ти занапастив її життя, тому, хочеш ти цьогочи ні, я завжди буду поруч.

З риком "якого біса" Алан в мить скоротив між ними відстань і схопивши Дейва за ворот піжамної кофти, притягнув його ближче до себе.  Він був готовий прямо тут вдарити його, і він би не пошкодував про це, але знав, що треба триматися під контролем, хоча це важко давалося.  Говорити про те, що він може погубити свою кохану дівчину, - це понад ідіотизму.  Але на обличчі Дейва не здригнувся не один мускул.  Алан міцніше стиснув тканину в кулаках.

— Нe смій мені говорити таке...

— А що, я не маю рації?  Ти ніколи нікого не губив?  

Це питання змусило серце Алана застигнути.  Він говорив про аварію.  Всі знали, що на місці тієї дівчини повинен була опинитися інша людина, і він довгий час звинувачував себе за це.  Дейв знав, на що тиснути.  Поклавши свої руки на побілілі кулаки Алана, він зірвав їх з ворота кофти і пригладив розтягнуті краю.  

Він відкинув іграшку з колін і мовчки піднявся.  Алан, не ворухнувшись, залишився сидіти в такій самій позі, не зводячи погляду з однієї точки.  Дейв відвернувся, намагаючись придушити огиду до цієї людини і закрив очі, глибоко зітхнувши.  Він до цих пір не пробачив його.  І ніколи не пробачить.  

— Якщо з нею щось трапитися, я вб'ю тебе! - голос Дейва був тихий і спокійний, він був холоднішим за лід.  — Повір мені! 
Для мене це не в перший раз.  

Він уже зібрався йти, як раптом Алан до нього гукнув, змусивши обернутися.  За частку секунди він наблизився до Дейва і, розмахнувшись вдарив його кулаком по обличчю.  Почувся глухий удар і тихий стогін.  Відлетівши на крок назад, Дейв заплющив очі від отриманої болю і, прийнявши її, як заслужене, глянув на хлопця.  Його обличчя було спотворене люттю і болем. Toй знав, що своїми словами про загибель зачепив Алана за живе.  "Він не повинен забувати" промайнуло у Де в голові.

Підніс великий палець і доторкнувся до розсіченої губи з якої виступала кров. Стерши її, він посміхнувся, на що Алан моментально відреагував. Стиснувши воріт кофти в кулаках, притягнув до себе його  тремтячими руками від напруги і процідив крізь зуби:

— Ти ще й посміхаєшся? Тобі смішно? Дейв облизав закривавлену губу злегка закинувши голову подивився йому прямо в очі.

— Дуже... А ну повтори!

Не забарився ще один удар. Відреагувавши на шум з кімнати, висунулися  Том і Зак, побачивши двох вчепилися хлопців, негайно поспішили їх розбороняти.  

— Алан, відпусти його!  - просив Зак, схопивши руки хлопця і намагаючись відчепити його.  
— Живо!

— Та що ти знаєш?!  - заволав він.

Слова його діяли на нього як червона ганчірка на бика.  Він міцніше стиснув кулаки і став трясти Дейва.  Ні Зак, ні Том, який намагався відтягнути його за плечі, не могли відірвати його від посміхающого хлопця, який зовсім не пручався.

— Боже! Алан! Заспокойся!  - Томас доклав всю силу на плечі бушував.  — Що на тебе найшло?!

— Так я життя за неї віддам!  Не смій мені говорити, що вона загине!

Нарешті два хлопці повільно стали відтягати Алана, брикаючого на Дейва.  Вкладаючи всю силу, Том міцно стискав плечі хлопця, а Зак, впираючись долонями, в груди змушував його відходити все далі.

 — Якого хріна? Заспокойся!  - Зак перейшов на крик, але Алан ніби не чув його.  

— Цього ніколи не станеться! Чуєш?!  Ніколи!

Нарешті довге мовчання Дейва припинилося.  Він перемістився з однієї ноги на іншу, трохи наблизившись до Алана.  Усмішка пропала з його губ і обличчя стало жорстким.

— А тепер запам'ятай все це.  Запам'ятай свої слова, сказані мені.-  Алан напружено застиг. — Запам'ятай ці почуття і ніколи не смій їх забувати!...

Очі хлопця розширились в якомусь жаху.  Він зрозумів, чого той домагався.  Алан відразу згадав про залишений лист під дверима. Арин.  Варто було трохи поворушити мізками, і в голову моментально прийшов образ відправника.

Роузі!  Їй не склало особливих труднощів відшукати її номер.  А раз вона знала і про його стосунки з його ангелом, і про те, де та зупинилася, Беллу слід оберігати від неї. Це точно.

Алан знав її досить добре, щоб сказати, що у цієї особи не всі вдома.  Будь-яка її витівка могла супроводжуватися нешкідливим жартом, або тим, що звичайної людини змусить волати від страху. 
"Дійшло.... Дейв глибоко зітхнув, передчуваючи перемогу.

Раз Алан зважився почати відносини з тією, яку Де так любив і оберігав, йому слід було нагадати, на що він повинен був піти на все заради неї. Адже обравши це кохання, почалася найголовніша гра, в якій неможливо було обійтися без жертв. А для Дейва головним було, щоб цією жертвою не опинилася Арин.  

He oслаблюючи хватку, Зак переглянувся з Томом, намагаючись зрозуміти, що тут відбувається.  Перебуваючи в повному замішанні, вони перевели погляди з Дейва на Алана, не знаючи, чого очікувати від нього.  

Але той лише вп'явся поглядом на Дейва і більше не намагався напасти на нього.  Раптом в кімнаті спалахнуло світло, а на порозі вітальні з'явилися Майкл і Рус з пакетами в руках.  Вони уважно спостерігали за посталою картиною, а на обличчі читався подив.  

— Ми щось пропустили?  - пробубонів рудий, звертаючись до всіх, хто тут перебував.

Ось така стичка хлопців))