Четверта глава доступна для прочитання. 

В ній відбулася перша зустрія наших героїів. Ось яким побачила Піалісента Айбервеля...))

Короткий уривок:

Я зосереджуюсь на тому, що бачу. Випуклі, болотяні очі, рідке волосся, приплюснутий ніс з бородавкою, тонкі нитки губ. Але ця ілюзія, яку я наклала, йде тріщинами й осипається, не витримуючи його сили. Й знов переді мною його справжня зовнішність. Світлі сили, я не хочу цього бачити, але зажмурити очі якось по-дитячому буде. Темний гарний. Звабливий. Чорне густе волосся злегка скуйовджене, щетина на обличчі. Сірі очі, гострі вилиці, ніс з невеликою горбинкою. Досить хижі риси обличчя на яких невідомо яким чином взялися такі чуттєві вуста. А тіло… я не дивлюся. Намагаюся не дивитися, але око саме чіпляється за мʼязи, які видно з-під футболки. Може спробувати ще раз начепити ілюзію? Та він бачить і попередню. Хапає в повітрі залишки магії, розтирає між пальцями. 

— Нащо ти це робиш? — питання передбачає цікавість, але його обличчя каже про протилежне. Байдужість і все.

— Я? — чи не забагато «я» для одного дня.

— Тут є ще хтось? 

— Вибачте, коли нервую, не завжди можу контролювати магію, саме виривається, — брешу. Ну не скажу ж я, що ти занадто гарний і я хочу спотворити тебе, щоб не відволікатися.

— Нижча світла, яка не контролює власної магії, кандидат в мої наглядачі, — констатує.

Та щоб тебе темна магія розірвала. «Вищий темний, який мусить коритися волі світлих», хочу його передражнити, але стримуюсь. 

Що ж, історія тільки починається... Як вона складеться мені ще й самій невідомо, але те, що пристрасті вируватимуть, це вам гарантую))