День завершується. Сьогодні чомусь написав мало, але продуктивно. Люблю писати. Найбільше за минулий день мені запам'ятався коментар: "Чи планую я у своєму романі "Громада" ділити героїв на "свої-чужі", або "герої-лиходії"?". Відповісти на подібне питання, враховуючи той факт, що твір про війну виставляється в часи війни, надзвичайно важко. Мене налякала перспектива виникнення поглядів на мої тексти, як на своєрідну спробу пропагувати чи доносити до читачів ненависть до ворогів України. Цього би я хотів найбільше уникнути, оскільки навіть сам не розглядаю роман "Громада", як агітаційний плакат. Його мета в іншому! Проблематика роману відноситься в основному до внутрішнього світу головного героя, пережитих ним емоціях, його кошмарів та найгірших страхів, туги за цивільним життям. Лейтенант Руслан Мельник, за лінією якого я веду оповідь, ніколи не прагнув опинитися на війні, не уявляв себе там і відкидав всілякі способи насильства, однак життя склалося інакше. Він вирушив захищати свою батьківщину за всіляку ціну, а далі все пішло по прямій лінії. Насильство, втрати, трагедії, вимушена жорстокість - Руслан змінився і від того наївного хлопця не залишилося жодного сліду. Головний герой проходить через таке, що нормальна людина навіть у фільмі не може спокійно дивитися. Крок за кроком його поглинає, війна забирає повністю все, не залишаючи сліду іншим речам, а тоді... а тоді, крім війни він нічого більше не пам'ятає та не уявляє. Чи ненавидить він своїх ворогів? (Так!), Чи пробачить він їм заподіяне? (Ні!), Чи зітре він спогади про пережите та переступить через могили? (Ніколи!). Коли лейтенант перейде межу, повернутися назад уже буде складно. Отож, запрошую Вас пройти шлях трилеру на пару з лейтенантом Мельником і витримати його до кінця. Тарас Мельник. Громада. Але не шукайте у романі "своїх і чужих" та "поганих і добрих", а тим більше пропаганди. Там цього нема і не буде! Всі, хто з нами - давно вже з нами!
П.С. А як Ви, шановні автори, підходите до характерів головних героїв? Творите добряків, чи допускаєте той факт, що головний герой може забруднити руки при потребі? Де межа в характері головного героя, після якої читач не сприйме його?
П.П.С. Які герої цікавлять сучасного читача? Хто шо думає?
П.П.П.С. Чому література та пропаганда, у цивілізованій країні, не повинні торкатися один одного, вступаючи у тісний і ледь не інтимний зв'язок?
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩодо питань:
- Особисто для мене чіткий поділ на "добрих" і "злих" - це прямий натяк на Ренесанс. І якщо ви не плануєте звертатися до ідеології епохи Відродження, то краще цього не робити (моя суб'єктивна думка). Що ж до "забруднити руки головного героя" і сприймання його читачами надалі: питання цікаві й наповнені сенсом. Скажу виключно за свюї вподобання при письмі. Я майже ніколи не стараюся зробити в тій чи іншй мірі ідеалізованого персонажа і намагатися описати його образ так, щоб він полюбився читачеві. У моїх творах автор - це певний провідник між читачем і всесвітом твору. Як сприймати того чи іншого героя - вибір самого читача. Якщо моєму доброму ідеальному персонажу доведеться вбити чи підчтавити когось, я не виправдовуватиму його, а просто розпишу внутрішні почуття й переживання, щоб читач, виносячи свій вердикт, звертав увагу на такий, невиправдано визнаний незначним, нюанс як морально-психологічний стан персонажа. Але ж якщо Вам важливо за будь-якої ситуації зберегти добре ім'я героя, спробуйте зробити опис внутрішнього світу із невеличкими вкрапленнями особистої симпатії туди. Так Ви викличите почуття жалю в читача і репутація образу лишиться цілою))
Тарас Мельник, Вірю - Ви зможете все правильно піднести) Приємно знати, що автори так турбуються про свої твори й реакцію публіки на них))
- "Герої, цікаві читачеві". Я можу помилятись, та все ж вважаю,що все в руках автора й безпосередньо залежить від його майстерності. Тим не менш, не раджу брати шаблонні образи. Краще хай герой буде дивовижним у своїй простоті й матиме одну-дві рідкісних для сучасності характеристики, ніж зіллється із тисячами клонів, створених не для мистецтва, а для продажу. Круто виглядає грамотне вкраплення елітарного персонажа в масову літературу. Таким чином, складається враження, що саме цей герой може змінити світ, навіть, якщо це не передбачено автором))) А взагалі, найкраще брати персонажів із власного життя: себе, друзів, рідних; видозмінити їх, розтягнути якісь риси характеру на кількох персонажів. Це допоможе Вам легше їх описати, бо ж із цим Ви вже стикалися)
- "Пропаганда у літературі". Знову ж, це справа особисто кожного. В одній країні автор, що пропагує що б там не було, це ганебне виключення, в іншій - стандартна ситуація. Моя думка: все залежить як від рівню розвитку, навчання та виховання, так і від менталітету. Але новаторство кожного автора і полягає у тому, щоб не зливатися з масою і робити так, як вважаєш за потрібне))
Тарас Мельник, Скільки людей - стільки думок) Не кажу, що Ваша думка неправильна, але вона -Ваша (спробуйте правильно зрозуміти), втім, у чомусь все ж погоджуюсь))
Та ладно... Пропаганда? Не треба мішати грішне з праведним. Виходячи з того, що я прочитав жодної каплі пропаганди нема. Я ж не буду називати пропагандою насилля власну книгу, де є багато бійок та перестрілок. Я ж не буду називати пропагандою зла книгу, де головний герой представляє сторону зла? Не переживайте.
Пропагандою називают ту інформацію, яку намагаються впихнули в маси агресивною рекламою, стараючисьб грати на настроях народу. Сама по собі книга, яка б жорстока вона не була, не може виступати пропагандою.
Палаш, Головне, щоб це розумів читач... бо вийде як у Кінга з романом "Злість". Написав трилер про доведеного до відчаю школяра, який зірвався та вчинив стрілянину, а це розцінили як вказівку до насильства у школі... І то країна, де трилерів як комарів у лісі, а Україна хоче кругом бачити як не пропаганду, то контрпропаганду, то рекламу чогось...
Ви ставите складні питання. Тут не так багато творів, що дійсно настільки глибоко торкаються суті речей.. Щодо першого П.С. Герої, як і справжні люди, не можуть бути тільки чорні або білі. Отже, якщо гг вчиняє щось дуже погане, і для цього є певна причина і автором вона подана достовірно, то так і треба. Мені такі персонажі імпонують більше, я сама намагаюся не створювати пласких героїв, хоча на перший погляд може здаватися інакше.
Щодо другого П.П.С. Можу сказати лише за себе. Я люблю складних героїв, в "нутрощах" яких можна покопатися і побачити різні риси характеру, аспекти життя, що відбилися на персонажі, змінюючи його і створюючи таким, як ми бачимо у творі.
Ліна Алекс, Моє життя тісно пов'язане з історією. Доводиться писати та навчати основ емоційного інтелекту. З погляду цієї професії скажу - якщо людина, читаючи текст почне плакати чи засміється, вона його сильніше запам'ятає і він відкладеться у пам'яті. Асоціативна пам'ять набагато сильніша за всі інші види!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати