Мої дорогі читачі, ось цитата з нового розділу книги -  

"Наближаюсь до потрібного місця і чую, як шалено тупотять копита, як покрикує вершник. Картина, яка відкрилась моїм очам, коли я наблизилася, налякала і захопила водночас. Велике поле обставлене в багатьох місцях перекладинами. А між ними, як шалений ганяє Каміль на коні і одну за одною долає чим раз вищу планку. З під копит летить земля. Він знову й знову підганяє коня. Вдягнений у класичний костюм вершників, шолом, чоботи. А на обличчі такий відчай, рішучість, така зосередженість, наче на світі немає більше нічого і нікого окрім цих перешкод, які треба перестрибнути за будь яку ціну.

  Коли я дивилась змагання з конкуру на комп’ютері, все здавалося не таким страшним. А зблизька... Людоньки... Як високо він підстрибує, яка шалена швидкість, який азарт... По мені, ніби мурашки побігли. Стало тремтіти все тіло, наче від холоду. Господи, як же це страшно! Хоч би не впав. Як його мама терпіла, коли він роками займався цим регулярно? Ні, на це просто не можливо спокійно дивитися."

Як вам? Не страшно було б на таке дивитися?