✨ Марафон ✨ Book-Connect ✨звіт

✨ Вітаю, шановне товариство!

Відгуки в межах березневого марафону Book-Connect неперевершеної авторки Ріна Март

Попередні марафони я, на жаль, проґавив. Але в березневий таки встиг застрибнути, наче в останній вагон. І от ділюся своїми враженнями.

Першим мені випало читати твір давно знайомої авторки Dana N «Твої зелені очі…»

Я вже читав цю історію раніше, ще в межах конкурсу «Новорічний збіг обставин». І так сталося, що доля знову повернула мене до неї — цього разу в рамках марафону.

І знаєте, іноді повторне читання відкриває значно більше.

Як на мене, це глибоко психологічне й метафоричне оповідання. Якщо придивитися уважніше — тут значно більше, ніж просто зимова історія з теплим фіналом. У тексті дуже тонко передано стан людини після війни — той самий ПТСР, коли реальність починає розмиватися.

Після контузії й пережитого жаху справді можна загубитися у «трьох соснах» — у простих і знайомих речах, які раптом перетворюються на непролазний ліс.

Ти вже не розумієш, де ти — в безпеці чи досі під кулями. І тоді психіка починає рятувати себе.

І тут приходить вона — Мавка. Не як вигадка, а як провідник. Як внутрішній голос, що не дає знепритомніти й загубитися остаточно. Вона веде крізь цей особистий ліс, зігріває й повертає до життя.

А разом із нею приходять спогади: дитинство, дідові байки, кохана, тепло, мрії про майбутнє. Саме вони не дають зламатися.

І, мабуть, найважливіше — поруч знаходиться хтось реальний. Той, хто може зігріти твої руки й не дозволити тобі назавжди залишитися в тих «трьох соснах».

Щиро рекомендую це оповідання до прочитання.✨

__________

Наступним у мене твір також добре знайомої мені авторки Ньюбі Райтер «Рік на повторі»

Що тут сказати… я знову не обмежився кількома розділами, а «ковтнув» усю історію. Бо це справді круто. І, чесно кажучи, у цієї авторки взагалі багато сильних творів.

Ідея зазирнути в іншу версію свого життя — надзвичайно чіпляє. Наче маєш якесь люстерко чи умовний «фючерфон», який показує: а що було б, якби ти зробив інший вибір?

Саме це дуже цікаво змодельовано через історію Уляни.

Не вдаючись у сюжет, скажу про головне: вибір партнера — це не просто рішення тут і зараз. Це вибір реальності, в якій ти житимеш далі.

І водночас виникає знайоме відчуття: нам часто здається, що «там», по інший бік, краще. Менше болю, більше розуміння, інше життя. Але насправді це не зовсім так.

Незалежно від того, місто це чи село, Дмитро, Андрій чи навіть Олег — ми залишаємося собою.

І саме наше сприйняття формує те, що ми називаємо долею.

Уляна, як на мене, не до кінця стає творцем власного життя. Вона ніби проживає різні варіанти, але не завжди робить їх своїми. І, здається, саме тут захована головна ідея твору.

Дуже цікавий і водночас повчальний текст. Дякую за історію й бажаю авторці натхнення на нові цікаві твори✨

_________

І на завершення — враження від твору Андре Буко «Віднайти себе»

За цією історією я слідкую від самого початку й наразі прочитав усе наявне. Автор давно відомий мені як один із топових фантастів на Букнеті.

Цей твір один із моїх фаворитів у межах конкурсу «Код Всесвіту». Передусім, через сильне психологічне напруження.

Діалог Руслана із самим собою тримає постійно в напрузі, від злетів на хвилі надії до глибоких провалів у безвиході. Саме ці коливання змушують героя рухатися далі, шукати рішення й не здаватися.

Окремо зачепив «рій». Він фігурує в тексті як технологічна форма життя, розуму, що несе в собі відображення своїх творців, але його можна ще розглянути — як метафору розширеної свідомості людини на межі виживання. І ця подвійність тільки підсилює історію.

У підсумку — це не просто про виживання на чужій планеті. Це про межі людини, її розуму й здатності не зламатися в повній самотності. І десь тут поміж цього безмовного каміння й пісків — віднайти себе.

З нетерпінням чекаю продовження. Дуже хочеться вірити, що Руслану все ж вдасться знайти інших уцілілих.

Додаю стікер-рекомендацію до твору ✨

Загалом щиро рекомендую всі ці твори до прочитання. Підписуйтесь на авторів, хто ще не підписаний, коментуйте, підтримуйте — це справді важливо.

__________

І окрема подяка Ріні Март за цей атмосферний марафон.

Навіть якщо березнева сесія була заявлена як остання — маю відчуття, що ця ініціатива житиме далі, вже з подачі інших авторів, яких вона надихнула.

З повагою

Ромул Шерідан ✨