Поверхи школи

Я вчився в десятій школі міста Сміла. Учні з першого по третій клас мали свою двоповерхову будівлю у формі літери «П». Мені, красивому та сильному (я ходив на гімнастику), вона нагадувала дитсадок. Ходити туди було образливо. Все ж зі свого дитсадка «Вогник» я випустився забувши про обідній сон, рис з молоком і персональну шафу з намальованою на дверцятах сливою. Мене тішило одне — «Вогник» мав один поверх…

Короче, я відчував себе дорослим. Ну так мені вважалося. А тут на тобі, повертайся до дітлахів маршируючи рядочком. І ще й не в дорослу школу. Старшокласники починаючи з п'ятого мали свій храм на три поверхи.

Після садка ми всі були героями. Це стосувалося тих, хто пройшов школу поневірянь; хто надряпав на земній корі напис «козаки-розбійники»; у кого залишився шрам на лобі від кинутого каштану. Ми були поколінням втрачених молочних зубів, які зникали на перервах; на уроках фізкультури; від ударів об коліно. Зубні феї мали намисто з наших ікол. На дверних ручках залишилися нитки від медичних операцій, а крики болю і досі підіймаються вітром та носяться з класу в клас. 

А ще чергові старшокласники привозили нам булочки з чаєм у величезному бідоні. Той смак я ніколи не забуду. Я лише не пригадую чи платили ми гроші. Більше за все, що так. Думаю після третього уроку ми бігли до старшокласників формуючи чергу. Калорії ми палили безжально, тож сила була необхідною. Ми були спітнілими, голосними і працювали від сонця. Як фотосинтез. 

Ще я пригадую бутерброди. Особливо ті, які складала мені мама. Рецепт був простий. Вона брала чорний хліб і взявши чарку до рук робила в скибці коло. В цю пустоту билося яйце і обсмажувалося з двох сторін. Однокласники дивилися на цю чудо-страву з відразою, та я не зважав. Мені було смачно. Целофановий пакет в якому зберігався бутерброд оберігав книжки та зошити від руйнації. Часом кеди знищували цю оболонку і жир від соняшникової олії разом з жовтком псував мій настрій. Мамин, до речі, також.

Це були славні часи. Поверхи школи. Згадуєш їх і радієш. Шкода тільки, що не вдається повторити смак чаю. А ось бутерброди роблю. Я проніс це научіння по життю.