Asya Lune

Я лише починаю свій шлях у письмі, але історії живуть у мені давно — тихо, вперто, десь між рядками щоденника й недописаними повідомленнями в нотатках. Вірю, що слово — це більше, ніж літера. Це дотик. Обійми. Іноді — порятунок. Пишу для тих, хто шукає у текстах себе. Не ідеального, а справжнього — з сумнівами, мріями, пережитим болем і світлом усередині. Мені хочеться, щоб кожен рядок був не просто прочитаним, а прожитим. Щоб ти, читаючи, подумав(ла): “Так, я це відчував(ла)”. Я не називаю себе письменницею — поки що. Але я точно та, хто шукає сенс і красу у простому. Якщо ти тут — значить, наші світи вже десь перетнулись. Рада тобі.

Як це — народжуватися заново, коли світ валиться

Привіт, любі читачі. Я вас не знаю. Ви не знаєте мене. І, можливо, саме тому мені сьогодні вперше за довгу годину хочеться виговоритися по-справжньому, без масок і без фраз «я тримаюся». Просто чесно. Останні кілька

01.12.2025

"Ви надихаєте. Саме ви."

Іноді мені здається, що уява — це найсильніша валюта світу. Бо коли читаєш чиїсь рядки, які написані з душею, які змушують переживати, забувати про реальність і вірити в героїв більше, ніж у прогноз погоди — це справжня

20.05.2025

Пишу, коли світ спить

Пишу, коли світ спить (або як не втратити розум і все ж писати роман) Привіт! Це мій перший запис у блозі, і зізнаюся — трішки хвилююсь. Я тільки вчуся публікувати, тільки вчуся писати публічно. Весь цей шлях для мене новий

20.05.2025