"Ви надихаєте. Саме ви."

Іноді мені здається, що уява — це найсильніша валюта світу. Бо коли читаєш чиїсь рядки, які написані з душею, які змушують переживати, забувати про реальність і вірити в героїв більше, ніж у прогноз погоди — це справжня магія.

Я тільки починаю свій шлях як авторка. Учуся ділитися, відкриватися, не боятися показати світ, який досі жив у голові. Але знаєте, що допомагає не зупинятися? Ви.

Так-так, ви — автори на BookNet, які день за днем створюєте нові історії. Ваші книги — це не просто сюжети. Це натхнення, яке змушує не сидіти склавши руки, а діяти.
Кожен рядок, який я читаю, змушує мене вірити, що й моя історія має право на існування.

І, звісно, читачі.
Кожен ваш лайк, зірочка, коментар — це не просто взаємодія. Це ковток повітря для автора, знак, що десь там, по інший бік екрану, ця історія справді знайшла когось.
Дякую вам за те, що читаєте, підтримуєте, ділитесь своїми емоціями. Ви надихаєте не менше, ніж самі історії.

Дякую всім вам — і тим, хто творить, і тим, хто читає.
Ви робите це місце теплішим.

Зі світлом,
Анастасія


---

#booknet #подяка #читачі #письменники #натхнення #щирість #блог #українськакнига #емоції #мотивація

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

❤️❤️❤️

Інші блоги
Знижка у передплаті! Сьогодні) Скоро фінал✨
— Що ти хочеш, щоб я зробив? Позбувся гарему? — Це більше не має жодного значення, — хитнула головою вже я. — Я не збираюсь у тебе нічого просити. Почувши це, чорт знову загарчав. Комусь, схоже, не подобались мої
Кохання та фірмова настоянка
У рамках безстрокового марафону Тетяни Грищак прочитала книгу Тиждень до Різдва авторства Анастасії Пармської Тепла історія кохання з ароматом кави, глінтвейну та фірмової настоянки пані Луцини! отут клікати на
Золотий Цвіт Папороті - 10
Радий вітати вас у новому випуску рубрики «Золотий Цвіт Папороті»! І цього разу він буде найтемнішим за настроєм, наймістичнішим за атмосферою та, можливо, найнепередбачуванішим за своїми героями. Осінь добігає
Трішечки оновлення♥️
Новий розділ♥️ Колишні. Я вас поверну: — Все буде добре, це лише подряпинка, - хочу її заспокоїти. — Там стільки крові, - голос її тремтить. — Нічого страшного, - стискаю її маленьку ручку. - Мене вилікують. Незначний
Коли персонажі вирішили написати книгу замістьмене
Або історія про те, чому Кріс не можна залишати без нагляду власних героїв. Усе почалося з того, що Кріс вирішила трохи відпочити. Усього на один вечір. Вона навіть не підозрювала, що в цей час відбуватиметься в її вигаданому
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше