Вишнева примара

Я писала їй листи, листи на той світ, бо в глибині душі завжди знала, що вона все бачить, і завжди відчувала її поряд. І ось однієї ночі вона все-таки мені відповіла... Я не знаю, чим це скінчиться, але тепер ужеточно не тим,

Мабуть, я нікому в цьому світі не зможу пояснити, що я відчуваю... Але принаймні напишу... Принаймні будуть ці листи, надіслані туди, куди дописатись насправді не можна,листи на небо.  Це не скло — це уламки мого битого