Мабуть, я нікому в цьому світі не зможу пояснити, що я відчуваю... Але принаймні напишу... Принаймні будуть ці листи, надіслані туди, куди дописатись насправді не можна,листи на небо. 

Це не скло — це уламки мого битого серця. Тут про відчай, депресію, щоденну бортьбу, смерть, невмируще кохання... І здається, не обійдеться без привидів, містики та інших фантастичних обертів, яким би це не здавалось на початку. 

Я не знаю чим це скінчиться, я не знаю, скільки тут буде розділів, але якщо ви побачите новий лист, то це означає, що  я все-таки пережила цей день і крокую в наступний.

З повагою
Вишнева Примара.