1492 рік. Небо над Італією стало мідним і більше не повернулося до блакиті. Того року щось давнє, забуте на тисячоліття, прокинулося в надрах землі. Теологи називали це Sanguis Primi Mundi — Кров'ю Першого Світу. Алхіміки — Ефіром. Прості люди не мали слів для того, що бачили: ртуть, що текла проти волі, механізми, що рухалися самі собою, і небо, схоже на розплавлену бронзу. Ефір не обирає правих і винних. Він лише дає форму тому, що людина носить всередині. Великі армії зникли — натомість прийшли Скріми, двобої малих груп під ефірним Куполом, де перемога переписує не лише долю переможеного, а й саму пам'ять світу про те, як усе було насправді. Virtù чи Peccato. Доброчесність чи Гріх. Порядок чи пристрасть. Ефір вимагає вибору від кожного.