29

У салоні автомобіля я почуваюся дуже незатишно. Як і передбачала, Ден приїжджає з Алексом і змушує сісти спереду біля друга.

Вони з Катькою влаштовуються позаду і спочатку тихо, а потім голосніше, про щось сперечаються.

— Накинь, вся тремтиш, — кидає мені на коліна свою куртку. Гальмує на світлофорі, ловить мій погляд й одразу відвертається.

— Дякую, — відмовлятись я не збираюся. Пічка в автомобілі увімкнена з першої хвилини перебування у салоні, але мені це не дуже допомагає зігрітися.

Одягаю джинсову куртку і ледве зупиняю себе, щоб не закотити очі від насолоди. Аромат терпких парфумів з невеликим відбитком запаху його тіла поєднуються божественно і немов отрута проникають у мої ніздрі.

Тіло тремтить, і це не залишається непоміченим.

— Дене, позаду ще є куртка, подай, — дивиться на мої голі коліна.

Стає незатишно. Відтягую свою спідницю, злегка зиркнувши на хлопця.

— Катерина її одягнула, ти ж знаєш, я сьогодні лише у сорочці, — задоволено хмикає Ден.

Чую, як Катька обурюється, але, чесно кажучи, немає сил повертатись і навіть дивитися чи слухати. Нехай сваряться. Я рада, що вже у теплі та безпеці.

Але вже за хвилин десять я змінюю свою думку. Автомобіль зупиняється біля незнайомого мені кафе, і нас просять покинути салон.

— Прошу дівчатка, — відчиняє двері Ден. — Відігріємось, потім доставимо вас додому.

Ми з подругою тільки переглядаємось і заходимо до кафе. Я ще не відігрілася, і додому з'явитися у такому вигляді не варіант —  мама одразу все зрозуміє, і доведеться розповідати все.

Усередині все гарно, сучасно, трохи незвично, адже біля кожного столика є більярдний стіл. Американський більярд. Я бачила, але жодного разу не грала. Легка ненав'язлива музика та приємний персонал.

Робимо замовлення одразу, як сідаємо за стіл, і тільки потім я помічаю, що Алекса немає. Ден віддувається за двох.

— Думаю, настав час дізнатися, звідки у тебе мій номер, — хапає долонями чашку з гарячим чаєм Катька, робить ковток. Я не можу пити таке гаряче, тому тільки бовтаю ложечкою по дну, спостерігаючи за Деном та подругою.

Я не сильна в любовних справах, але, як здається, Ден просто божеволіє від моєї подружки. Ще б пак, вона у мене просто красуня.

— Пташка нашепотіла, — жартує Ден.

— Тоді ми підемо, — сіпається Катька, але хлопець одразу ж садить її на місце. Нахиляється, щось шепоче у вухо, через що Катька одразу червоніє.

— Ідіот, — відштовхує хлопця від себе.

Незабаром з'являється Алекс і падає біля мене, закинувши руку на спинку дивана.

— Помирилися? — перше, що питає.

— Ти про що? — повертаюся до хлопця. Він холодно дивиться на мене, а потім різко змінює тему.

— Не важливо, головне, щоб вмовила маму не з'їжджатися з моїм батьком.

Я голосно опускаю чашку на стіл. Кілька секунд намагаюся впоратися з собою, дивлячись, як Ден з Катею сваряться, але не витримуюся.

— Я не збираюся нікого вмовляти, зрозуміло? І тобі доведеться змиритися, що ми скоро будемо братом і сестрою, навіть якщо і зведеними.

Кажу і сама не вірю словам. У грудях щось тьохкає від потемнілого погляду та зухвалої усмішки.

— Ти впевнена? — нахиляється настільки близько, що наші кінчики носа стикаються. Мене пробиває струм, навіть спинку випрямляю, хочу відсунутись, але мені не дозволяють. — Я вже казав тобі: не хочеш — змушу!

— Ти при своєму розумі? — підриваюся, підскочивши на ноги. Сьогодні жахливий день, а розмова з ним — вишенька на торті. — Наші батьки кохають одне одного, як ти цього не розумієш?