13

— Ти зараз куди? — тягнути я з цим не буду. Нехай пояснить.

— Не знаю, поки що планів немає, — знизує плечима Катька. — Є пропозиції?

— Поїхали зі мною, — кидаю хитрим поглядом, і подруга все одразу розуміє.

— Давай!

Люблю за це Катьку. Вона не питає: куди, навіщо — і так упевнена, що я поганого не запропоную.

Нам щастить. Тільки-но підходимо до зупинки, під'їжджає потрібний автобус.

— Ти молодець, — починає подруга, присівши на вільне сидіння. — Одразу, не відходячи від каси. Брехня у стосунках недоречна.

Як не дивно, я не відчуваю негативу. Попри те, що дівчина сильно на мене схожа. Тільки волосся чорне, а я від природи білявка.

— Я теж так думаю, — дістаю з маленької кишеньки рюкзака навушники. Катька кладе голову мені на плечі, уважно спостерігаючи за зміною краєвиду за вікном.

Коли Даня перевівся до нашої школи минулого року, я як побачила хлопця, так і серце почало битися швидше. Пам'ятаю, як на баскетбольному майданчику він підійшов із хлопцями знайомитися, серед яких були й ми з Катькою.

Насправді я не дуже вірю у цю нісенітницю. Даня дуже милий, уважний. Не можу вкласти в голові його ще один бік, якщо він, звісно, є.

Алекс точно хоче помститися моєму хлопцю у такий спосіб.

Вже шкодую, що все затіяла, але ми вже під'їжджаємо, тому навіть якщо не спитаю, хоча б побачу хлопця. Потім поїдемо додому готуватися до посвяти.

Сподіваюся, Алекс не припхається, а якщо навіть припхається, то вдасть, що не помічає мене.

— Як гадаєш, нас реально обливатимуть водою? — хихикає подруга, коли ми виходимо з маршрутки.

У нашому універі традиція така: обливати першокурсників водою. Все це дійство проходитиме біля басейну, тож застудитися ніхто не може.

Точно не знаю, так кажуть. Типу весела битва з відрами та сміх.

— Подивимося, — тягну подругу у потрібний напрямок.

— Сподіваюся, Алекса з дружками там не буде, — закочує очі до неба.

Ми зупиняємось біля воріт університету. Не те щоб я соромилася йти далі, просто думаю, буде краще, якщо почекати тут, тим паче що якраз пари закінчилися і весь народ йде просто на нас.

Не помиляюсь. За кілька хвилин помічаю Даню з довгоногою брюнеткою. Вони йдуть за руку, цілуються.

У грудях пече. На очі навертаються сльози, і я просто не можу повірити…