7.

— Багіров, у тебе проблеми? — чується впевнений жіночий голос.

Повертаємось на голос і полегшено зітхаємо. Хоч і незнайома жінка, але одразу видно, що викладач.

— Валентино Семенівно, які у мене можуть бути проблеми?

Алекс зі своєю компашкою відкривають нам шлях, і ми з Катькою під шумок тікаємо.

Мчимо під дзвінкий регіт у парк і падаємо на одну з лавок у тіні.

— Фух, ну й справи, — коситься на мене подружка. — А хлопець серйозно влип, я про Алекса, в разі чого. Ти бачила, як він на тебе дивився? — віддихавшись, йде в атаку Катька.

— Не вигадуй, — окидаю злим поглядом. — Даня сам казав, що в них з Алексом старі терки.

— І ти віриш? — пирхає подруга.

А чому я не маю вірити? Даня ніколи мені не брехав. Немає підстав для недовіри.

Ось Алексу, я шостим чуттям розумію, довіряти не можна. Навіть подивившись на цього хлопця, можна зрозуміти, що він із тих, хто змінює дівчат двічі на день, а з такими, як я, просто грає.

Я не вважаю себе красунею чи потворою, просто такі хлопці шукають яскравих дівчат, до ворожки не ходи.

Ще трохи поніжившись на сонечку, ми повільно тупаємо у бік зупинки. Весь час озираюсь, як злодій. Боюся, щоб він не пішов за нами, і раптом зауважую, що в моїй голові стало дуже багато цього хлопця. Я зовсім забула про Даню і навіть не поглянула, надійшла відповідь чи ні.

Розташувавшись на останніх місцях у маршрутці, я лізу за гаджетом і з подивом бачу попередню картину. Доставлено, не прочитано.

Це вперше, і я, чесно кажучи, починаю хвилюватися. Такого ніколи не було, і це дуже дивно. Не схоже на мого хлопця. Він якщо був зайнятий, завжди писав, а тут… Можливо, їхні викладачі не такі лояльні, як наші, і в перший же день змусили вчитися.

Заспокоюю себе очевидним виправданням.

Їдемо одразу додому, щоб відпочити, завтра п'ятниця та день посвяти у студенти. А після цього — вечірка.

Нашвидкуруч готую вечерю і завалююся на диван дивитись фільм. Пар немає, мами немає.

Я пропонувала Катьці залишитись у мене, але вона відмовилася, каже вдома потрібно допомогти. Її мама нещодавно народила братика, і подруга просто тащиться від нього.

Я колись теж мріяла, але не склалося, а потім тата не стало.

Перемикаю канали у пошуках цікавого та зупиняюся на детективному серіалі.

Наприкінці серії перевіряю гаджет — те саме.

Хочу набрати номер Дані, але натомість забиваю у пошуковику: “Олександр Багіров”.