4.

Кілька хвилин ступору, глибокого сну м'язів та звивин. Агресія, прокачана у венах.

Я тиждень намагалася не згадувати проникливий погляд блакитних очей, вирвати з пам'яті ганьбу, що пережила, але він мене сам наздогнав там, де я не очікувала.

Злюсь.

Ноги так і намагаються зробити крок назустріч і віддати борг.

Чіпляюсь за руку Катьки, щоб не зробити дурість у перший же день навчання, і тягну до дверей.

— Я дивлюсь, ти без мене вже жити не можеш? — шкіриться, прямує в наш бік.

Прикушую губу, щоб не відповісти, і прискорюю крок.

Подружка піддається, кілька разів озираючись на хлопця.

— І що це було? — вивалює очі з орбіт. — Ви зустрічалися з ним після гри? — мене вводить у ступор запитання Катьки.

З огляду на те, що ми майже весь час проводили разом, це тупе питання.

— Ні, — відрізаю. Зупиняюсь біля дошки оголошень. Шукаю потрібну аудиторію та вивчаю до неї шлях.

Від злості забуваю спитати, куди Каті, і тягну її за собою.

Знаходимо аудиторію майже одразу. Я сідаю за перший ряд, кинувши сумку на стіл.

— Вибач, Катю, я навіть забула спитати, куди тобі треба, — опускаю голову на сумку.

Я не розумію, як так. І Дані поряд немає. Стопудово цей недоумок чіплятиметься до мене, а я не впевнена, що зможу дати йому відсіч.

У такі моменти дуже шкодую, що не маю старшого брата, який за будь-яких обставин міг би мене захистити.

— Все просто, — натискає пальцем не мій носик подруга. — Ми вчимося на одному факультеті, — регоче. Сідає поруч, обіймаючи мене за плечі.

— Дякую, — я рік її просила йти зі мною, вона все носом крутила, а тут такий сюрприз. Я надзвичайно вдячна.

Перші пари проходять весело, навіть особливо ніхто не задирає носа, як це буває, всі начебто нормальні хлопці. Мене збентежив лише один факт: ми в групі єдині дівчата, решта — хлопці.

— Добре, що ти мене не кинула, — беру Катю за лікоть, коли нас відпускають на велику перерву. — Прикинь, якби я одна між хлопчиками, — пересмикую плечима.

Катька тільки регоче і запевняє, що вона приходила б до мене в гості, рятувати від надмірної уваги чоловічої статі.

— Я голодна, — спіймавши запах смаколиків, тягну подругу у бік аромату. Вона обурюється, адже вже тиждень на дієті, щоб до вечірки посвяти молодняку ​​була ідеальна фігура, але йде за мною.

Тут, виявляється, черга, і вільних столиків багато, сподіваюся, нас дочекається той у кутку.

— Дивись, Микита фотку виклав в інсту, — повертає до мене гаджет, демонструючи друга на незрозумілому тлі.

— Мабуть, круто наввчатися за кордоном, — підхоплюю настрій подруги. Їй давно подобається Нік, просто вона така ж, як і я — боїться зробити перший крок.

Мені пощастило. З Данею ми почали зустрічатися після дня народження спільного друга.

Озираюся навколо, наче когось шукаю, і водночас боюся.

— Мене шукаєш, крихітко? — на мою шию опускається важка рука. Намагаюся скинути вантаж, але мене просто знерухомлюють, притиснувши до себе.

— Відпусти! — шиплю.

— Поговоримо, потім відпущу, — тягне за собою. Я відчайдушно пручаюсь, але проти нього ніби комашка. Навіть якщо почну кусатися, він навряд чи це відчує.

Тому йду, куди ведуть, зціпивши зуби та ховаючи погляд від перехожих.