Епізод 9: Визволення принцеси

   До Саші бігла дівчина у подертому платті і з кайданами на руках, коли він придивився, то побачив що далеко за нею видніється якесь поселення, а за дівчиною біжить воїн: Затримайте її! Вона злочинниця!

   Чоловік став перед нею і хотів зловити дівчину, коли: "Політ метелика" – дівчина неначе підлетіла і перестрибнула на гілку дерева. Це дуже здивувало Сашу адже він знав тільки двох людей, які могли приміряти техніки взагалі без зброї, тож він вирішив її відпустити. Через пару хвилин до нього добіг переслідувач:

-Ну і чого ти її не зловив?

-Так вона ж злочинниця.

-І що? Вона жінка!

-У неї в руках був ніж, вона бігла з ним на мене, звичайно я побоявся!

-Що? Звідки вона взяла зброю?!– запанікував вояка і вже хотів бігти, коли,– Чекай, ти ж не один із нас. Що простолюдин робить в цій місцевості?!

-Як що? Я що, не маю права тут гуляти? Десь є написана заборона?

-Ти дивний. Дивися,– сказав чолов'яга показуючи на поселення,– он то одна з воєнних баз королівства Тубан. Тут, як би формально гуляти можна, но краще не треба, для твоєї ж безпеки. Сам розумієш, можуть подумати, що ти шпигун. Але раз ти пережив таке, я тебе відпущу, тільки ти нічого не бачив! Домовились?

-Домовились!

-Ось і добре я побіг.

   Коли вартовий нарешті побіг у ліс Саша і сам вирішив відправитись на пошуки дівчини, на щастя він, як і будь який чаклун, швидший і вправніший за простих людей. "Воєнна база королівства? Що вона робить на кордоні з Аркабом? За моїх часів навіть кордони між королівствами не були контрольованими, між нами була повна довіра, а тепер… Зараз не до цього, потрібно знайти цю дівчину, чого це маг став злочинцем?... Знайшов! гадство він ззаду". "Виклик цербера" – "Відволічіть його, а я поки з нею розберусь".

   Саша почав наздоганяти дівчину, схопив її за талію і вискочив на дерево.

-Що ти роб…!

-Тссс,– приставив він пальця до її уст,– тихіше, а то військовий почує.

-Хто ти і чого тобі треба?– прошепотіла дівчина.

-Мені? Ти ж сама просила допомогти, ось я і не зумів відмовити такій красивій дівчині. "Примарний клинок" – Саша розрізав кайдани які сковували руки дівчини.

-То ти маг?

-Ну як бачиш. І ти до речі теж, я бачив, як ти використала чари. Давай так: я допоможу тобі повернути свою зброю, адже без неї ти не зможеш реалізувати свою силу на повну, а також утекти; ти ж в свою чергу розкажеш мені чого тут опинилась і все, що знаєш про це місце.

   Поки вони верталися до воєнної бази дівчина розповіла, що її звати Богдана і насправді вона принцеса королівства Тубан. В одному з рейдів зачистки від монстрів на їхній загін напали варвари і вирізали усіх чоловіків, жінок же взяли в полон. Коли взнали, що вона принцеса почали вимагати викуп від короля, той звернувся по допомогу до інших і один герой цього королівства пообіцяв вбити дикунів та повернути принцесу цілу і неушкоджену. До того часу коли він прийшов майже всі дівчата були закатовані до смерті, тільки до неї ставились по людськи, адже вона дочка короля. Герой з армією вбили дикунів і привезли її сюди, коли вона вже подякувала їм за порятунок і хотіла повертатися додому він сказав, що дівчина ще не до кінця розплатилася. З того часу вона стала тут рабинею, її катували і насилували кожен день, змушували прислужувати і прибирати за всіма, вони ставилися до неї гірше ніж варвари до своїх полонених. Принцеса цього не витримувала і навіть раз хотіла скоїти самогубство, та її вилікували тутешні маги і з того часу каторга стала тільки страшнішою...

-І ти справді думаєш що я повірю в твою розповідь?– перебив її хлопець,– До того ж звідки ти знаєш про те, що відбувалось поки ти була в полоні?

-Частину мені розказав сам герой, а частину я підслухала з часом і склала загальну картину подій. Але нажаль зараз довести того, що я принцеса, ніяк не можу. Та я обіцяю мій батько дасть тобі стільки золота, скільки схочеш, коли я повернуся, напевно він помирає від горя.

-Скільки часу минуло, від коли тебе "визволили"?

-Точно не знаю, вже збилась з рахунку, но десь три роки

"Слабко мені в це віриться, но допустим"– думав Саша,– Ми вже близько, зараз будеш показувати дорогу.

   Та коли вони добралися до брами їх зустріла ціла армія військових, в тому числі магів.

-Ми знали що ви повернетесь!– викрикнув один з охоронців.

-Їх не має бути так багато,– прошепотіла дівчина Саші на вухо,– Ще й стільки магів.

-Скоро сюди має приїхати герой, і ми маємо впевнитись, що все буде готово до його зустрічі!- почав розпинатись другий

-Особливо він хотів бачити вас.– єхидно усміхнувся до дівчини старий вояка.

"Їх занадто багато,– думав стаючи у захисну позицію чоловік,– я всіх не здолаю, та й кров проливати лишній раз не хочу, а якщо розслаблюся то сам загину. Що робити?

-Я тобі допоможу. Адже ця дівчина тобі ще знадобиться!- почувся у голові голос демона,- А і вона не бреше."