Частина 12: Початок подій!

*Новий світ. День 9. Ніч*

Айвін підвівся з землі. Скільки часу він так просидів під тим деревом, де до нього залицялася пані Лів, він не знав. Обтрусивши одяг, хлопець понуро пішов у бік села. В голові були тисячі думок, але жодна не була позитивною. Парубок почувався зле від усього того, що трапилося з ним. 

Йому було дуже шкода Яшму, адже дівчина нічим не заслужила усе це. Злодієм в цій ситуації, яблуком чвар — була аристократка. Якби Айвін знав, що усе так обернеться — він би навіть не пішов з нею, вчепившись в Яшму, як у рятівне коло. Втім, що сталося — вже сталося. 

Коли Айвін повернувся до святкового столу, бенкет вже майже закінчився. Так, подекуди гості ще сиділи та спілкувалися про щось. Але більшість вже покинула свято тим чи іншим шляхом. 

Хтось, втомившись, повернувся до рідної домівки спати та відпочивати. А хтось, перебравши з алкоголем, спав просто за столом чи під столом. Тіріон та Моллі вже також пішли, а отже свято можна було вважати завершеним. Вільних місць було повно, подекуди навіть їжа ще стояла, та хлопцю зараз і крихта б до рота не полізла — настільки вчинок вельможі зіпсував йому настрій. 

Пані Лів також не було. Юнак припустив, що жінка також поїхала назад додому, адже їй вже більше нічого було робити тут. Поїсти вона встигла, а ось він сам — їй не віддався. Айвін лише згадав погрозу аристократки, про її брата та наслідки. 

Єдине, про що зараз хвилювався парубок — це про Яшму. Саме її він і намагався знайти поглядом. Але за столом не було нікого знайомого. Припускаючи, що вона могла б піти до трактиру — юнак попрямував туди. 

Вже пройшовши половину шляху, Айвін раптом натрапив на Якоба. Старий чоловік, тримаючись за око, блукав селом. Коли той побачив парубка, інше його око  похмурнішало, погляд став злішим. Прибравши долоню від іншого ока, староста махнув Айвіну, щоб той забирався. 

Та парубок помітив, що інше око Якоба — було забитим. Невеличкий, проте доволі помітний на старій шкірі, синець — свідчив про те, що вечір було зіпсовано не тільки йому. 

— Це ти? — з огидою кинув Якоб. — Чому не слідкуєш за своєю хвойдою?

— Пробачте? — перепитав Айвін, не розуміючи, чим він встиг прогнівати його. 

— Не пробачу! — махнув старий. — Ні тебе, ні цю повію! Йдіть з очей моїх обоє! 

З цими словами, Якоб відвернувся від парубка і тільки прискорив свій крок додому. Айвін, спантеличений такими заявами, якийсь час просто стояв у шоці. Втім, коли староста вже сховався у тінях ночі, юнак усе-таки повернувся до реальності і, знизавши плечима, продовжив свій шлях до трактиру. 

"Завтра! — подумав він. — Усе, що не стосується Яшми — завтра! Зараз я мушу знайти її та все пояснити!"

*В той же час*

— Я не здивований, що Айвін тобі зрадив, — спокійно відповів Еміль, обіймаючи Яшму. 

Вони сиділи біля того самого великого дерева, що було у полі трави за селом. Там було тихо й гарно, а головне — нікого зайвого, хто міг би їм заважати. Тільки він та вона, а також — нічне зоряне небо, що зачаровувало своєю красою. 

— Мовчи! — ображено промовила дівчина. — Мені не дуже приємно згадувати про це! 

Яшма сиділа в обіймах хлопця, наче пташка в гнізді. Притискаючись до сина старости усім своїм тілом. Вона ще сумувала за Айвіном, хоча і розуміла, що між ними вже нічого бути не може. Втім, цей сум наче розчинявся, коли тонкі, але сильні пальці Еміля торкалися її тіла. 

— Полиш, — промовив чоловік і поцілував дівчину. — Враховуючи те, що ти мені розповідала про пані Лів — я зовсім не здивований, що та до подібного опустилася. Ха! — раптом випалив він. — Кумедно буде подивитися на обличчя пана Хромара, коли він дізнається про те, що його улюблена сестра опустилася до розпусти з селюком, що не має ані роду, ані майна! 

— Так... — невпевнено промовила дівчина. 

Раптом, руки чоловіка пішли далі. І от Еміль вже не просто обіймав Яшму, а потроху підбирається до "найсолодших" її місць. Після того, як Якоб перервав їх у хаті, вони так і не продовжили справу. І хоча зараз образа на Айвіна трохи притихла, і Яшма вже не так сильно бажала йому помститися, та відповідь на дотики Еміля вона все ж таки дала. Повернувшись до нього обличчям, дівчина міцно поцілувала його. 

— А хочеш, ми того Айвіна провчимо? — раптом запропонував чоловік. 

— Як? — здивувалася такій пропозиції Яшма. 

— Ми його... Трошки підставимо! Хай знатиме, як робити боляче такій красуні!