Вона кохала їх обох...
Вона кохала їх обох...
Вона кохала їх обох…
І розривалася між ними!
Молилась гаряче – і Бог
Прощав її… Дививсь сумними
Очима на людське життя,
Приречене на страх і муки…
І вже не буде забуття –
Лише пекучий біль розлуки!
Один в міліції служив,
А інший – журналіст упертий.
І кожен нею дорожив,
І кожен з нею був відвертий,
І кожен жадібно кохав –
До божевільного до шалу!
І кожен за собою звав –
Лише вона не поспішала…
Їх розділив усіх Майдан…
Спецназ трощив ті барикади,
Хтось падав від смертельних ран
І шепотів: «Не пройдуть, гади…»
А «Беркут» справді не пройшов!
…І на вітру вона стояла,
З обличчя витирала кров,
Робити далі що – не знала…
Той, перший, страшно обгорів
І у шпиталі вмер у муках.
І не було ні сліз, ні слів –
Лиш огорнула їх розлука…
А другий на бруківку впав,
Зненацька кулею прошитий.
Дивився в небо і мовчав…
І друг зняв шапку: «Все, убитий…»
І рвалася вперед гроза,
Майданом крокувала сотня.
...Вона дивилась в небеса –
Стояла вільна! І самотня…
Відредаговано: 25.02.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
