Глава 11

Випробування богині Яухтурей вочевидь створювали для драконів у дуже хорошій формі або ж екстремалів. Хто в здоровому глузді стрибатиме через лаву на відстань у тридцять кілометрів?

Коли вже надія згасала, я натрапила на випробування в опері. Просто прийти до театру й послухати партію. Згадавши про моряків і сирен, я вирішила замовити вкладки — двадцять дві штуки.

Як же було сказано? — пройти п'ять випробувань. І ніде не написано, що не можна використовувати підручних засобів.

Ще я обвела кружечком одне випробування — скелелазіння. Сюди, якщо що, мотузку й гаки замовимо. Зійти на вершину Магмової гори. Теж нескладно.

Сумно зітхнула — доведеться все самій спочатку облазити, а вже потім дівчаток пускати. Якщо зможу я, зможуть і вони.

Випробування на поїдання чогось одразу відкинула. Назви рослин і звірів настільки незнайомі, що я сумніваюся, чи існують вони. З'їсти треба буде, а нічого.

Сторінки приємно шелестіли під пальцями, але очі несамовито благали про милосердя. А чого я мучуся?

Згорнула книжку, поклала долоню зверху. Випробування, які під силу людям. Сторінка сто п'ята, десятий рядок!

Розгорнула на потрібній сторінці, відрахувала рядки й...

Стрибнути у воду зі священної скелі Яухтурей. Ага, і волосся за вітром.

Гаразд, доведеться читати. Ні, ще раз — сторінка тисяча п'ятсот тридцять друга, рядок другий.

Поки гортала — забула сторінку. Тисяча п'ятсот двадцять четверта? А, ні, тридцять друга.

Книжка, здається, знущається — відібрати золото в стародавнього звіра.

З нудьги прочитала інші випробування на цій сторінці — і вуаля!

На болоті живе мудра Мерниєтці. Хто така, не знаю, але випробування мені подобається — прийти до неї і розгадати загадки. Інтернету немає, дівчатка не підглянуть відповіді. Правда, є Наталка... Не те, що я сумніваюся в її розумових здібностях... Але з іншого боку, випробувань і так мало. Нехай викручується. Ну, заодно не так підозріло, якщо не тільки вона буде вигравати. Іншим теж треба дати шанс.

Ох, відчуваю я: у всіх випробуваннях є підступ. От тільки який?

Від подальшого пошуку випробувань мене відірвав стукіт у двері.

— Увійдіть, — згорнула книжку.

На порозі з'явився Алан. Чорний камзол відтіняв його худорляву фігуру, а окуляри надавали такого загадкового вигляду, що здавалося, він вийме дві пігулки й скаже:

— Обирайте: матриця чи реальність.

Хоча точно, що там кажуть, я не пам'ятаю. Отож широким кроком Морфіус зайшов до кабінету. Тобто Алан.

— Добрий день, леді Загорулько, — низьким басом сказав він. Бувають же голоси, що пестять слух. — Збираєтеся?

— Так, — злегка всміхнулася. Грета якраз закінчує пакувати валізи. Мою одну й Наталчиних п'ять.

Хто любить все робити останньої миті? Та, хто весь тиждень згаяла, підтягуючи всі робочі хвости замість того, щоб шукати випробування. Мені ж приходять всі запити від попаданок. Кому житло, кому золота, кому ще чого. Поки розгребеш усе — і не зчуєшся, як час пролетить.

Хоча мені Натан два рази нагадував, що скоро до палацу переїжджати й треба передати всю роботу помічниці. Але ж Наталка зі мною їде, тому довелося працювати в поті чола, щоб після місячної відпустки менше роботи було.

— Отже, я одержав результати аналізу вашої крові.

Я внутрішньо напружилася, готуючись почути все, що завгодно. Навіть найжахливіше.

— Скажіть, ви вживали протизаплідні?

— Давно ще, років шість-сім тому, — обережно відповіла.

— У своєму світі? — я кивнула. — А тут? — він зчепив пальці в замок і поставив лікті на стіл. Здавалося, показував, що він тут зараз головний.

— Ні, — затарабанила пальцями об стіл.

— Тоді вам хтось їх давав без вашої на те згоди, — якби не його окуляри, я б подумала, що він пронизує мене поглядом. — І це ускладнює мені життя. Якщо ви не знаєте назви того, чим вас труїли...

— Ніфрейтин, — випалила.

— Ви впевнені? — недовірливо запитав він. — Це дуже сильний засіб, ним можна просто отруїти звичайну людину.

— Якщо вірити богині Яухтурей, — відповіла йому. Цікаво, а як лікар ставиться до пророцтв богині?

— Коли востаннє ви його приймали?

Стенула плечима. Можливо, у палаці.

— Для драконів він має один невтішний наслідок. Якщо його пити, а потім кинути, то залишається лише рік для зачаття дитини. А потім настає вічне безпліддя.

Пальці завмерли над стільницею, не маючи сил поворушитися. Я вже безплідна? Адже минув майже рік від нашого розставання... Якщо мене поїла не Грета, значить це відбувалося в палаці. І це міг бути хто завгодно. Усупереч примхам Натана щодо попаданок ніхто в здоровому глузді не дав би такій, як я, народити спадкоємця. Адже труїти мене міг і Натан.

Колообіг запитань від «Так я цьому драконові все відріжу, тільки до замку потраплю» до «А може, це не він?» тривав три дні. Він не міг так зі мною вчинити. Чи помстився, не сказавши наостанок, що я приймала вбивчу отруту? Але Натан би сказав. Не знаю нікого більш прямолінійного, ніж цей дракон.