Глава 6

Не знаю, що лікар зробив своїми дотиками, але я почувалася сповненою сил.

— Тобто вас прислав король? — схрестила руки на грудях.

Алан повернувся до мене, але я бачила лише своє заспане віддзеркалення в скельцях його окулярів.

— Прочитайте свого листа, — ввічливо відповів чоловік, усміхнувшись кутиками губ.

Грета подала мені папірець, тієї ж миті опинившись поруч. Уміє ж вона непомітно підкрастися.

Це були не приписки. Я не прочитала всього...

«Для дотримання умови про невинність дівчат до вас прибуде лікар Алан Стемфрі. Прошу прийняти як високого гостя й надати йому кімнату для роботи».

— Ви вже вибачте, але я все прочитала, — Грета прицмокнула пухкими губами, поправивши поділ сукні. — Так що ви йдете до комори, а Алан буде по сусідству.

Хотіла протестувати, але з іншого боку, мій прикомірок — величезний кабінет, у якому зберігається вся картотека попаданок, яку зібрали я і попередній міністр. А поруч — кімнатка, у якій сушать білизну. На тому й стали. Сваритися й сперечатися з Гретою — ох, як не люблю. Вона в цій справі майстриня й будь-кого переможе в суперечці.

Пів дня минуло бадьоро. Спочатку всі проходили до мене, а тільки потім до лікаря. Король завбачливо надіслав охорону, вона тут же стала на вході до будинку й біля кабінетів. От чому в палаці не влаштувати цього дійства?

Першими, звісно, прибули знать і міністри. Найзаклопотаніші люди королівства. Тішило, що слуг народу не так уже й багато було. Усе-таки політика Натана дає свої плоди.

Я охоче спілкувалася з людьми з мого світу. А веселили місцеві.

— Дженіфер Лопес — це заклинання, — скрутивши губи руркою, сказала одна. Робити качечку її навчили, а от розповісти про знаменитостей земного світу забули.

— Айфон — це коли зелена трава й блакитне небо, але потрібно бігати й кричати «ай», — переконувала мене інша.

Добре, коли наші говорили, що модель третя чи четверта.

Час летів швидко. Я мала відчуття, що сьогодні приймальний день у ЖКГ після підвищення тарифів. І все йдуть і йдуть люди.

З п'ятдесяти кандидаток лише дві підійшли: спортсменка Яна, яка живе в міністра освіти, і пампушка Надя, яка цього року має закінчити магакадемію. Та ні, у попаданок магічні сили не прокидалися, не з'являлися, і їх ніхто їм не дарував, але магакадемія — ідеальне місце, де дівчат навчали історії світу, грамоти, а також професій, де не потрібна магія. Часом дівчата знаходили собі чоловіка в академії серед місцевих драконів і вдало виходили заміж. І розумні, і прилаштовані.

А от місцеві — ласі на дурничку, і ніхто цього в жодному світі не змінить. Дізналися про тисячу золотих — бігом до мене. Деякі прочитали слово відбір — бігом до мене, побачили слово невинність — бігом до мене. Найбільше мені запам'яталася одна попаданка.

— Я Анна Флай, — представилася вона. Убрана пристойно: коричнева сукня, яка звужується в талії і закінчується пишною картатою спідницею. Обличчя молоде, кирпате, обрамлене світло-рудим волоссям.

Я дістала її документи. Хто знає, може, вона з Англії, але на вигляд їй років двадцять.

Одружена з Генріхом Флаєм.

— Ви заміжня.

— Ну так, була. Чоловік помер місяць тому, — нахабно відповіла вона.

— І ви незаймана?

— Так, — уперто мовила вона.

— Ви вдова-незаймана? — я всілякого в житті надивилася, але на таке навіть моя фантазія не здатна була.

— Я вдова. Моєму чоловікові було понад тисячу років. Ну, самі розумієте, уже не міг, — сумно відказала вона. А очі казали зовсім про інше. Навіщо їй король, якщо вона в спадок одержала все? Начебто за законами драконів, якщо немає близьких родичів, то все майно дістається дружині. Але знаючи драконів і їхню плодючість...

Так не хотілося відпускати — гарненька дівчинка. От не віриться, що вона незаймана, але це краще, ніж якась попаданка, котра сказала, що вона заміжня незаймана. З двома дітьми. Та все-таки насторожує її раптове вдівство.

Я запитала її про деяких знаменитостей, але вона не відповіла. Уже було хотіла відмовити, але вона торкнулася моєї руки.

— Прошу вас, допоможіть мені. Я потрапила сюди десять років тому. Єдине, що пам'ятаю — президентом став Медведєв і начебто була війна. Як її, — гонор спав, і переді мною сиділа звичайна дівчина зі своїми страхами й болем. — Грузією. Мій колишній чоловік просто хотів допомогти, але, на жаль, помер мало не наступного дня після весілля.

Мучити її не хотілося. Усе одно останнє слово за Аланом. До речі, було б добре, якби він мене ще раз збадьорив, як уранці. Дивні створіння ці дракони-лікарі.

— Який фільм показують на Новий рік? — у скронях уже тріщало від такого потоку людей. Дія дотику лікаря закінчувалася. Хотілося оголосити обідню перерву, як в Іспанії. На дві години.

— «Іронія долі, або З легкою парою!», — вона радісно всміхнулася.

— Добре, ви можете йти до лікаря.

І треба було непевну особу брати на відбір? А може, вона й збрехала про невинність. І невинуватість. Треба позначити пташкою, щоб бути обачною.