Глава 3

Мене різко притиснули до стіни. У темряві спалахнули два вогники очей.

— Добрий день, леді Загорулько, — чемно привітався міністр оборони Ветлунга Граем Дорджилс, боляче стискаючи мою руку. Натисне ще трохи й зламає.

— Здрастуйте, — я спробувала послабити мертву хватку. Не вийшло.

Він натиснув на камінчик, який випирав позаду статуї. Пролунало тихе скреготання — і з’явився прохід.

Що ж це таке? Який цікавий день у мене.

Як же бракує гороскопів, де б писали — сьогодні на вас чекають несподівані зустрічі з протилежною драконячою статтю!

— Ходімо, — він штурхнув мене до потаємної кімнати, двері якої одразу зачинилися за нами. Ми вирушили невеликим вузьким коридорам і незабаром опинилися в просторому місці, від якого дорога розходилася на чотири боки. Серце шалено калатало, але я не давала емоціям узяти верх. Якщо чоловік перестріває вас у темному місці й тягне кудись — добра не чекай. Навіть якщо він знайомий.

Вогняний ліхтар спалахнув над нами. Риси обличчя Дорджилса здавалися хижими від освітлення, але багато жінок вважали його привабливим. І я теж. Високий, могутній — нічим не поступається королю. І за віком десь такий же. Але його обличчя таке хиже, неприємне навіть! Як кажуть, не все красиве — добре.

— Леді Загорулько, я чув вашу розмову з королем, — почав Граем.

Так. Що сталося з Натаном, що його підслуховувати почали? Хоча міністр оборони — має захищати короля насамперед.

— Я маю доньку, яку хотів би відправити на відбір. Але не просто відправити, а перемогти в ньому.

Почалося. Я і двох кроків із палацу не зробила, а мені вже сиплються пропозиції.

І в міністра начебто одні сини, звідки донька?

— Хіба ви маєте доньку? — примружилася.

• Іншомирянка, яку я вдочерив.

Цілком можливо. Міністри брали собі попаданок на знак згоди з політикою мого міністерства. Ну й Натан на них тоді натиснув трохи.

— Дівчині повинно бути більше ніж вісімнадцять, і вона має бути невинна, — сказала я, уперто шукаючи яку-небудь поверхню. Дотяглася до стіни й за звичкою почала відбивати нігтями ритм. Мене це завжди заспокоює. — Ім’я, прізвище, статус, — від напруження ляпнула перше, що спало на думку.

— Злата Дорджилс, — нарешті руку відпустили. Я розтерла її, відчуваючи, як печуть затерплі місця. Сильний дракон.

— Мені шкода, що вам так боляче після зустрічі з колишнім, — Граем доторкнувся кінчиком пальців до моїх повік. — Не думав, що він доведе вас до сліз.

— До чого ви хилите? — я повільно відвела його руку. Не подобаються мені його дотики. І зараз він мені зробив боляче.

— Леді Загорулько, ви залишилися зовсім одна в цьому світі. І не перша фаворитка, яку він покинув.

У мене очі округлилися. Так Натан усім розповідав, що це він мене кинув? Алло, не піддавайся цьому дракону-спокусникові! Тебе при дворі рік не було, хто знає, що змінилося.

— Мені всього лише потрібно, щоб Злата перемогла й вийшла заміж за Натана, — він присунувся до мене так близько, що я відчувала жар його тіла. Схилився до вуха.

— Ви ж… — прокашлялася, — розумієте, що я людина короля?

«Алло, не нервуй, не давай дракону бачити твоєї слабкості. Побачить — користуватиметься, ти й так зараз залежиш від нього. Зверне він тобі шию — хто шукатиме тут?»

— Були. Вам тільки й залишається, що триматися за свою посаду. У вас навіть даху над головою немає. Свого, — він пропустив пасмо мого волосся, що вибилося із зачіски, крізь пальці. — А союзи між знатними драконами важливі для зміцнення королівства. Якщо вже пророцтво не обійти, то під нього треба підлаштуватися.

А я почувалася, як цегляна стіна, у яку діти б’ють м’ячем. На ній з’являться тріщини, але вона не впаде. Проте він має рацію — я кинула Натана, чим дуже його образила, мій дім належить державі, а моєї міністерської платні бракує, аби придбати новий. Звання герцогині є, а от земель немає. Хоч хабарі почни брати, але тут за них — смертна кара або строк у в’язниці такий, скільки дракони не живуть. Раніше, крім Натана, за мною нікого не було. А тепер, стоячи в задушному потаємному коридорі, який відгонить вогкістю й цвіллю, у лещатах іншого чоловіка, збагнула весь жах ситуації — я одна. Мене нема кому захистити.

— Ви така тендітна, тонка, немов кришталь, — ласкава мова Граема лилася, як вода з глечика, а я думала, де б дістати виделку, щоб зняти розварену локшину з вух. Що солодше чоловік заводить, то менше йми йому віри. Передаю величезний привіт життєвому досвідові.

— Вам потрібне сильне плече, чоловік, який вас ніколи не покине в біді. Самі знаєте, нова дружина не захоче бачити колишньої фаворитки поруч із королем.

Так, гаразд, мало місця для маневрів, а на обмірковування ситуації зовсім немає часу.

— Нехай приходить на набір, — різко відповіла йому. Не буду я через одного дракона правил змінювати.

Почувся шум — хтось ішов, побрязкуючи посудом. Вогонь над нами згас.

— Королева нарешті визначиться, що їй наливати? То чай із медом, то з молоком подавай, — почувся невдоволений жіночий голос зовсім поряд із нами.