Глава 2

Не всі казки закінчуються хепі-ендом і весіллям.

Три роки стосунків завершилися розривом, хоча я вже була готова приміряти весільну сукню, вибирати букет і думати, хто буде подружкою нареченої. Просто я зрозуміла, що освідчення не буде.

Хотілося стояти й дивитися в бурштинові очі свого чоловіка з вертикальними зіницями, почути слова, про які мріє кожна дівчина:

— Виходь за мене.

Відчути калатання власного серця, тремтіння в ногах і запаморочення. Уявити сукню нареченої, зачіску, костюм нареченого. І все за кілька секунд.

Щодня кришталева надія розросталася в серці, але потім розбивалася об гострі скелі реальності. Він ніколи не освідчиться.

Я вже вийшла з того віку, коли борються за безперспективні стосунки. Хотілося більшого.

А тому мені треба було після вечері наодинці сказати банальну фразу, яку промовляють усі, чиє кредо — зруйнувати своє життя й перетворити квартиру на котячий притулок.

— Нам треба розійтися, — я піднесла очі на нього. — Розумієш, річ не в тобі, а в мені.

Не забути (вкотре) промацати папірець із законом, що забороняє примусові шлюби між попаданками й представникам місцевого населення. Наші дівчата часом надто завзято тягнуть чоловіків до вінця.

Бачити, як у бурштинових очах кохання й тепло витісняє нерозуміння. А потім відчути холод, що обдав мене з ніг до голови.

План «зіпсувати своє життя в іншому світі» — виконано (вдало).

Я місяць ревіла як корова в домі на околиці міста під розраджування Грети:

— Бач, розляглася! Ану вставай, хто працювати буде? Хто міністр у державі?!

Так, якби у моїй країні так міністрів підіймали — ми б славилися не тільки борщем і салом, а й чудовою працездатністю.

Може, пояснити дракониці, що всі жінки дурепи, а чоловіки… А чоловіки терплять.

Просто ми різні — я людина, а він дракон.

***

— А вам не здається, що пророцтва брешуть? — підперла рукою підборіддя. Принюхалася — солодкий, нудотний запах витав у повітрі. Ледь помітний, але мій чутливий ніс уловив. Квіти Ветлунга, які мінилися синявою, рідкісні, і тільки заможні можуть тримати їх у себе. Я ж маю на них алергію. Не на багатих, а на квіти.

— От і дізнаємося. Чи ви сумніваєтеся в магії нашого світу? — небезпечне запитання. Однаково, що засумніватися в королі. А там і до державної зради недалеко.

— Не сумніваюся. Пам’ятаєте, було якось одне віщування кінця світу. Виявилося, що просто давній календар завершився. Може, хиба й тут?

Я не ревную до жодної з потенційних майбутніх наречених, мені їх просто шкода буде, якщо передбачення помилкове.

— Це не жарти, — спокійно відповів король, обпалюючи очима.

Знайомий жар розгорівся всередині. У серці вогонь, у голові ураган, а на обличчі застигла ввічлива маска.

Алло, ти його кинула. Не дивно, що за рік він вирішив одружитися. Ви вже чужі одне одному дракон і людина.

Більше не питаю.

— І є умова. Іншомирянки мають бути невинними.

Здивовано глянула на нього. У казках до дракона приводили невинних принцес, а тут з іншого світу. Чи не занадто багато драконище хоче?

— І скільки їх має бути? — питаю по-діловому.

Я не сумнівалася, що серед двохсот сімдесяти дев’яти попаданок знайдуться такі дівчата. Це набагато звужує коло.

Король стенув плечима. Зрозуміло, у передбаченні про кількість учасниць не йшлося.

— Ви маєте ресурси. Долучіть магакадемію. Там точно є дівчата, — Натан підвівся з-за столу й почав ходити залом. Він завжди так робив, коли щось планував.

— З огляду на те, що ректор уже який рік подає прохання про розлучення з жінками з гарему… — почухала кінчиком пера ніс. — До речі, ось нове після перевірки, — я дістала з торбинки папірець про розлучення, ніби хтось плакав над ним. Або чай пив. Жодної поваги. І ректора шкода. Кожна дівчина ж думає, що йому легко запаморочити голову.

Натан сумовито глянув на нього.

— Мені вчора вже десять листів від нього надійшло. Шістсот тридцять чотири роки професорові, — похитав головою король.

— З його гаремом половина королівства будуть його онуки й правнуки.

— Я вам навіть більше скажу. Кожен третій викладач і є його правнуком. Але вік дається взнаки.

— А чому не дати розлучення?

Ректору можна медаль вручити за демографічний сплеск у королівстві.

— Занадто багато формальностей, потрібні підписи всіх дружин, що вони не заперечують. Плюс перерахунок виплат на утримання дітей. Усе це забере як мінімум років тридцять. До того ж це вже робить довірена особа, — він підійшов до мене й сперся на спинку стільця однією рукою, а іншу поклав на стіл. Його обличчя опинилося біля моєї голови. Занадто близько для колишніх! Приємний аромат парфумів перебив запах квітів. Але що болісніше: відчувати близькість чи вдихати алерген? — Але зараз мова про мене.