По??

   Якщо Леонід Соляр — це видимий, залізний фасад цієї логістичної імперії, то Вадим завжди залишався його таємним архітектором, його дзеркальним реверсом.

 Настала пора включити світло і детально розібрати цю фігуру на шахівниці, без гніву, але з хірургічною точністю психоаналізу. Вадим — дитя свого часу, народжений наприкінці шістдесятих. Жодна дитина не з’являється на світ із готовим діагнозом «темна тріада». Психопатологія завжди формується там, де дитяча психіка не витримує перших ударів реальності. Можливо, десь глибоко в його дитинстві теж була своя незагоєна рана, яка змусила хлопчика повірити, що світ — це джунглі, де або ти використовуєш, або використовують тебе. І в чомусь його навіть можна по-людськи пожаліти: він так рано замурував свою здатність просто любити, замінивши її сухим алгоритмом виживання.

Його золотий час настав наприкінці дев'яностих. Коли руйнувалися старі радянські інститути, а в країну разом із диким капіталізмом хлинули перші перекладні книжки з бойового НЛП, брудного пікапу та кустарного профайлінгу, Вадим першим дорвався до цього таємного знання. Поки інші намагалися перебудуватися й заробляти важкою працею, він побачив у цих методичках інструмент абсолютного контролю над людською волею. Він зробив маніпуляцію своєю професією, ставши класичним емоційним хижаком.

Роками Вадим жив як професійний альфонс. Він вивчав жінок, як профайлер вивчає кримінальні справи — шукав дефіцити, тригери, незагоєні рани, а потім бив точно в ціль. Він майстерно міняв свої психологічні фокуси на реальні ресурси, утримуючись за рахунок багатих, успішних бізнесвумен. Йому здавалося, що він тримає Бога за бороду, а жінки — це просто зелені купюри, розхідний матеріал, створений для його комфорту.

Але час — це єдиний фактор, який не піддається НЛП-калібруванню.Сьогодні, у своєму теперішньому віці, Вадим опинився перед найстрашнішим для маніпулятора іспитом — пусткою. Сексуальний капітал випарувався, фокуси з дев'яностих застаріли й пахнуть нафталіном, а самодостатнім, успішним жінкам цей зрілий цинік більше просто не потрібен. Оскільки власної справи чи реального бізнесу він так і не створив, усе його життя перетворилося на суцільний дефіцит ресурсу.

І саме в цій точці безсилля Вадим стає тінню Леоніда Соляра. Це не дружба двох рівних чоловіків — це чистий, вимушений паразитизм. Вадим, який колись виступав для транспортного магната беззаперечним авторитетом і вчив його, як поводитися з "блудницями", тепер сам став залежним від свого учня. Йому життєво необхідні мільйони Леоніда, його статус і його сліпе визнання, щоб банально триматися на плаву.Ось чому Вадим прийшов на сторінку Соляра і залишив свій відкритий коментар під моїм лайком. 

"Я знайшов тебе в Німеччині."

Він навіть не удосужився створити фейковий акаунт, бо йому нічого втрачати, на відміну від обережного бенефіціара АТП з його репутаційними ризиками. 

Як жінка я Вадиму ніколи не була потрібна, я ж не купюра, щоб подобатися всім підряд, і він не був на мені помішаний. Але я зробила те, чого його его не могло пробачити: я повністю зламала його систему.

Вадим роками витрачав уйму часу й ментальних сил, щоб настроїти свого багатого друга Леоніда проти мене, вибудовуючи навколо нас стіни з гостингу та технічного хуверінгу. Він інвестував у цей психоз свій головний товар — авторитет гуру. І все це з тріском провалилося. Учень не виконав домашнє завдання, бо натрапив на жінку, яку неможливо прорахувати за методичками.

Цей напис у мережі — не прояв сили Вадима. Це його відчайдушна, остання спроба отримати хоч якусь сатисфакцію і зберегти обличчя перед Леонідом. Адже якщо транспортний генерал остаточно зрозуміє, що наука Вадима безпорадна, донор просто закриє свій мільйонний рахунок, залишивши  альфонса наодинці з його порожнечею. 

Свій останній розчерк безсилля Вадим закінчив двома короткими буквами:

 — ПО...