Соня.
- Сонь, ходімо потанцюємо! Шкода тобі чи що?
- Відвали, Рябінін! - відповідаю з роздратуванням п'яному однокурсникові. - Я все сказала, що не танцюю.
Сьогодні другий день святкування закінчення університету. Ми отримали магістерську ступінь і тепер розлітаємось хто куди. Спочатку я хотіла обмежитися одним рестораном, але краща подруга Марго вмовила мене поїхати разом із нею. А ще Амір умовив... Напевно, заради нього, хлопця в якого я закохана ось уже п'ятий рік, сюди і прийшла. Та тільки через мою нерішучість він ніколи про це не дізнається, тому сьогоднішній вечір проводить не зі мною, а з першою красунею нашої групи - Машею Струковою.
- Один танець і я звалю, Соня! - Рябінін різко смикає мене за руку я і тягне в бік танцмайданчика, де кружляють у танці декілька найстійкіших пар.
Його дотики дратують. Він занадто сильно притискає мене до себе, а ще дихає в обличчя перегаром і каже, що я неймовірно красива, та тільки раніше він соромився в цьому зізнатися.
Упираюся долонями в його груди і з силою відштовхую. Хлопець не утримується на ногах і, похитнувшись, падає вдаряючись головою об музичну колонку. Чути лайку і здавлений крик, Рябінін абияк піднімається і нестійким кроком підходить до мене.
- Ти що, дурепа, голову роздовбати мені вирішила? Так хто на тебе подивиться, страшило? Я можна сказати тобі шанс дав!
Незважаючи на те, що я усвідомлюю: однокурсник п'яний і несе нісенітницю, мені до болю прикро. Виною всьому мої комплекси і банальна невпевненість у собі.
- Не хочеш? - істерично кричить Коля, привертаючи до себе загальну увагу. - Ну і фіг з тобою!
Раптово біля нас опиняється Амір. Він хватає однокурсника за комір сорочки і з силою б'є кулаком по обличчю. Дівчата пищать від жаху, хлопці кидаються їх розбороняти. Одна я стою і посміхаюся при цьому. Амір не вперше захищає мене. Раніше теж бувало, адже ми з ним друзі, але зараз особливо приємно, тому що Амір Сабітов через кілька днів залишає наше місто і переїжджає до батька у столицю. Можливо, ми з ним ще не скоро побачимося ...
Машка прикладає до закривавленого обличчя Рябініна серветки, а хлопці в цей час вмовляють Аміра заспокоїтися. Сабітов сильний. Важко дихає і, здається, хоче вмазати Колі ще раз. Він розповідав, що починаючи зі школи активно займався боксом, але на третьому курсі університету закинув.
- Не треба, - втискуюся між хлопцями, кладу руки на тверді груди Сабітова і злегка гладжу.
Амір переводить на мене гнівний погляд, поступово вщухає, а потім виривається від хлопців і киває мені в бік будинку:
- Ходімо.
Я швидко йду слідом за ним. Цей просторий заміський особняк належить батькові Аміра. Кілька років тому він перебрався у столицю і відкрив там будівельну компанію, залишивши в рідному місті дружину і дітей. Тепер Амір теж збирається у столицю. Батько запропонував йому хорошу посаду і перспективи кар'єрного росту. Було б нерозумно відмовитися.
- Сподіваюся, ти не сприйняла всерйоз слова Рябініна? - запитує Амір, відкриваючи холодильник.
- Він перебрав з алкоголем. Я не ображаюся на нього, - тисну плечима і спостерігаю як Сабітов дістає пляшку шампанського.
- Бовдур він. А ти красива, Сонь. Навіть в голову не бери.
Щоки моментально спалахують, а серце часто барабанить у грудях. Якщо я красива, то чому він ніколи не звертав на мене уваги як на дівчину?
Ми познайомилися з Аміром на першому курсі університету. Він був на два роки старший - тільки після армії прийшов. Високий, чорнявий, мужній. Він не міг не закохувати в себе дівчат, і я не була винятком. Правда, на початку ми дійсно спілкувалися як друзі, але потім щось пішло не так. Серце чомусь зрадницьки завмирало, коли він опинявся поруч і я починала губитися і червоніти.
Він все так же дружив зі мною, а я таємно кохала, не в силах зізнатися у своїх почуттях. Знала всіх його дівчат, яких він змінював як рукавички, при цьому залишившись наодинці з собою вмивалася слізьми, бо мене Амір сприймав виключно як друга.
Було прикро, тому що я намагалася звернути на себе його увагу. Марго говорила, що Сабітов просто не готовий до серйозних стосунків, тому і користується іншими як хоче. Зі мною він би так не зміг. Саме це і втішало.
- Ходімо, - Амір з шумом зачиняє дверцята холодильника і кудись тягне мене за руку.
#3090 в Любовні романи
#1464 в Сучасний любовний роман
#805 в Жіночий роман
Відредаговано: 24.10.2020