Розділ 1. Повернення

Ері

 Повернувшись у світ, який все своє життя вважав справжнісіньким прокляттям для таких як я, не можу позбутись дивних відчуттів, які апріорі не повинен відчувати і які намагався майстерно приховувати від свого оточення й від себе зокрема. Їх важко описати, адже виріс у місці де подібний прояв слабкості жорстоко засуджувався й викликав тільки зневагу. Та тепер я хоч розумію природу цих відчуттів. Якби не хотів визнавати, та схожий до цих істот більше, ніж мені б цього хотілось. І від цього усвідомлення стає тільки гірше.

 Я, наче заручник у власному тілі, заручник цього світу, який продовжує затягувати мене, наче чорна діра. І назад вороття вже немає. Несподівано я опинився на місці тих нещасних, які навіть у мене викликали відразу. Та тоді я люто вірив, що зі мною ніколи цього не станеться, був твердо переконаним, що мене не спіткає подібна доля, що в жодному разі не житиму серед людей. Та у долі на мене інші плани. Вона вирішила збити пиху з мого обличчя і яскраво продемонструвати, що навіть такі як я не здатні їй протистояти. Мені залишається тільки продовжити боротись й не втратити себе остаточно й безповоротно.

 Та, як виявилось, навіть тут – у місці, де все вирішують гроші, може знайтись сміливець, який наважиться кинути мені виклик й випробувати власну фортуну. Ще б пак, хто б не хотів в разі перемоги отримати все, що забажає. Під фразою «все, що забажає» маю на увазі матеріальні блага, на яких так зациклені люди. Та їх корисливість мені тільки на руку. Сама доля, з легкої руки якої змушений змінити звичне життя, підкидає мені таку можливість, вкрадливо нашіптуючи скористатись подарованим шансом й урізноманітнити своє вимушене перебування в чужому для мене світі. І я міг би продовжити противитись їй, та це й справді єдине, що приносить істинне задоволення, що допомагає залишатись собою, незважаючи ні на що. Звісно, минулого разу подібна витівка ледь не коштувала мені життя, та тепер появились обставини, які докорінно все змінили, які змінили мене і я зроблю все, щоб ці зміни не стали для мене фатальними. 

 Мій байк вже готовий привітати своїм пекельним ревом суперника, який не побоявся позмагатись зі мною за першість й не відмовився від участі одразу, як тільки зрозумів із ким буде боротись за перемогу. І це дивно, зважаючи на славу, яка випереджувала мене й відлякувала потенційних суперників. Принаймні так було до сьогодні.

 Галасливий натовп тільки підігріває відчуття, скандуючи моє прізвисько. Для них я просто Месник – той, хто дає їм те, чого вони побажають, той, хто втілює в життя їх нікчемні мрії. І зазвичай ці мрії матеріалізуються в кругленьку суму.  Саме гроші керують їхніми життями, саме задля збагачення вони готові на все. І це мені подобається. Хоча останнім часом ця одноманітність починає набридати, невже не існує того, що вони люблять більше за матеріальні блага?

 Зазвичай я не беру участі у перегонах, які вже довгий проміжок часу організовую на постійній основі, та сьогодні вирішив трохи їх розважити й стати головним гостем вечора. Звісно, мій суперник цього не знав, адже я ніколи не оголошую учасників заздалегідь, та в нього ще залишалось право відмовитись від участі без будь-яких неприємних наслідків. І на мій превеликий подив, він цього не робить, що може свідчити тільки про те, що мій сьогоднішній опонент або вперше бере участь у моїх перегонах і йому не відомо хто я, або він надто самовпевнений, щоб увімкнути задню й відмовитись від примарного шансу отримати всі лаври.

 Коли цей нещасний, приречений від самого початку на поразку, під’їжджає до стартової прямої, усвідомлюю, що цього разу сюрприз зробив не я йому, а він мені і якщо точніше – не він, а вона.

 – Чорт! – шиплю собі під ніс, усвідомлюючи чиє обличчя приховується під мотоциклетним шоломом. Забути про наші пригоди в минулому доволі складно, та й мотоцикл, який обирав особисто не дозволить цього зробити. Елі, Елі…, бідолашна, вже вдруге потрапляє у розставлені мною сіті й навіть не підозрює цього. Самовпевнена мала! Надто самовпевнена, адже досі вірить, що обійде мене. Яке ж вперте дівчисько! Помилково вважав, що після того, що довелось пережити більше ніколи не підпишеться на подібні авантюри, та їй вкотре вдалось мене здивувати. Чого ж ти хочеш понад усе на світі, якщо добровільно пішла на таке шаленство. Невже знову гроші? Невже вони варті ризику на який йдеш, наче вівця на забій. Чи ти настільки впевнена у власній майстерності? Ну, подивимось на що ти здатна. Доведеться тебе трішки провчити й нагадати про себе, показати хто тут король доріг.

 Вирішую не відкривати власного обличчя на старті, а зробити їй сюрприз вже на фініші. Я вже в передчутті її емоцій. Я їх смакуватиму маленькими ковтками. Якби вона не намагалась від мене втекти, доля вперто веде її моєю дорогою. Що ж, тоді цим потрібно скористатись! Я ж повернувся не просто на покатушки. Мені потрібні відповіді, які вона допоможе мені відшукати.

 Наші мотоцикли зрівнюються на старті з шаленим ревом моторів. Запахом бензину й розпечених шин просочене повітря довкола. Я в передчутті. В передчутті чогось грандіозного. Важко відірвати погляд від точеної фігури, огорнутої міцною тканиною мотоциклетної куртки. Одразу пригадується моя улюблена куртка, за яку я відвалив кругленьку суму і яка з її легкої руки перетворилась на жилет без рукавів. Надто багато спогадів залишилось після зустрічі із цією малою, надто багато нас пов’язувало. А коли під звук свистка, який сповіщає початок перегонів її байк зривається з місця, я все ще продовжую стовбичити на старті, даючи їй фору й примарну надію на перемогу. Я з нею бавлюсь, як бавився з усіма відчайдухами до неї. Та від цієї гри я очікую отримати куди більше.